Як ми з сім'єю ходили на стадіон

Черговий ранок робочого понеділка нічого незвичайного не пророкував: кава, новини, колеги, друзі, робота. Єдиним виключенням було відео запрошення г.т. зб. України - Андрія Миколайовича Шевченка. Порадившись з дружиною було вирішено відвідати подію всією родиною (футбол дивлюсь в сім'ї тільки я, доня ще маленька).

Перше, що вразило, це кількість людей на стадіоні і біля нього - їх було багато. Нажаль, організатори не передбачили таку велику кількість вболівальників, тому нас чекала чимала черга на вході та по дорозі до бізнес секторів (в таку спеку, як була вчора, було важкувато). На перший погляд здавалося, що вільних місць вже немає, але це враження потихеньку зникало піднімаючись все вище по секторам. Місця знайдені, доня заспокоїлась (злякалась від оголошень диктора; вперше на стадіоні). Команда виходить на поле. Загальне фото на фоні трибун з вболівальниками. Тренування.

Власне, чому був створений цей блог: 1. хочу подякувати організаторам за надану можливість зустрітись з футболістами. Дякую! 2. хочу віддячити головного тренера за намагання зблизити футболістів з вболівальниками. Хочеться вірити в щирість! 3. хочу побажати нашій збірній успіхів в майбутніх матчах 4. хочу звернутись до всіх наших футболістів: боріться на поля за свою країну і тоді, можливо, стадіон буде вітати вас, як Артема Федецького! :)

p.s. Т.я. я знаходився в секторах, біля яких тренувались наші голкіпери, здалося, що в повну силу працював тільки Андрій П'ятов.

Закликаю всі вболівальників підтримати нашу збірну та її нового тренера! Слава Україні!