Три загадки

Хочу загадати три загадки, перебуваючи під враженням від вчорашньої гри. Невеличкий тест для кмітливих:) Отож.

1) Я - тренер команди. Я досить давно знав, що з неї піде ряд сильних гравців, провідних й потенційно провідних (не важливо зараз з яких причин - тут швидше за все не моя вина, і не моя воля).

2) Я - воротар, досвідчений та поважний, за віком мало поступаюсь своєму тренеру. Я знаю, що реакція вже гірша, присутня важкість у грі та інші проблеми. Я - авторитет, якого ніхто не може посунути, а сам нияк не можу закінчити кар'єру. Як мене звати?

3) Я - прудконогий півзахисник. Часом мене хвалять, часом лають. Я вмію багато, в тому числі красиво падати. Маючи жовту картку, я легко заробив ще одну за чистеньку симуляцію, і це при тому, що за кілька хвилин до цього мій партнер також отримав жовту за симуляцію, але я не зробив висновків. Як мене звати?

При цьому я хочу сказати, що в цілому все одно вчора було немало позитивних моментів, тому зовсім соромитись нема чого. Зважаючи на досвід тренера та поточний кадровий потенціал ми виглядаємо достойно. Це моя думка. Що стосується власне Реброва, то вчора ще до матчу згадав, що його роботу потрібно оцінювати не тільки як головного тренера, а як глобального менеджера в середній та довшій перспективі. Він на початку так і анонсувався, як менеджер, який зліпить всі команди Динамо в один клуб, та побудує систему. Він серйозно змінив кадровий склад тренерів та інших клубних працівників, і останнім часом ми бачимо багато позитивного в юнацьких та молодіжних командах. Може так поступово воно, те позитивне, добереться й до першої команди. Хотілось би щоб Циганков став першою ластівкою тих позитивних змін. При цьому мені здається, що Ребров все ж менеджер з урізаними правами, тому що не схоже, що його слово в трансферній політиці є вирішальним чи взагалі вагомим. Це підтверджується деякими його обмовками, а також реальністю (той же Циганков в старті ЛЧ, а не Громов, наприклад)...