"У ребят горели глаза"

Загалом, мені було боляче дивитись матч з МЮ. За Зорю і Шахтар вболівати не можу. Пробувала - не можу і все. Тому дивилась з позицій нейтрального спостерігача. І такі "флешбеки" до рідного ДК - жах. Лінива самовпевнена команда повільно, пішки, гризе тотальну оборону в 11 гравців. Тільки форма чомусь червона, а так все те саме.

Не Єврокубки, а рідний Чемпіонат. Так само виглядає 80% динамівських матчів. Натовп лінивих самовпевнених зірок, котрим просто не хочеться нічого.. 6 з 10 польових гравців не відходять в оборону коли Зоря вибігає в контратаку, навіть із штрафної не зміщуються - хай ті двоє відберуть і продовжимо штурм. У Манчестера дуже класні гравці, техніку, швидкість, індивідуальні дані видно без всяких профайлів. Але мотивація у МЮ у цьому матчі була як у Динамо в ЧУ (та й всюди, в принципі). Зоря заслужила на очко, бо за таке ставлення до гри треба карати.

У Манчестера скоро гра в АПЛ, мотивація дивним чином з’явиться. А в Динамо? Навряд. Питання одне - чому демотивовані "жирні коти" стали символом рідного клубу у останнє десятиріччя? Тренери різні, а картинка одна. Гравці різні, а картинка одна. Здається, епіцентр проблеми і не на полі, і не на тренерській лаві...