Вчора був той рідкісний для сучасного Динамо випадок, коли кожен на полі грав (підсвідомо !) не тільки за команду, а й за того колективного "парня", що сидів на трибунах і перед телевізорами... Майже у всіх коментах зазначається, що вболівальники нарешті відчули велике відчуття єдності з командою, яке було притаманне часу епохи Лобановського. За Радянщини це відчуття ще підігрівалося несправедливою травлею команди і тренера в союзній пресі... Це почуття вражає, коли спостерігаєш за матчами АПЛ.. Виявляється і у нас ще не все втрачено ! Спасибі гравцям і ГТ... Було б добре, якби це відчуття не полишало нас і у наступних матчах... Для цього потрібно, як виявилось, не так вже й багато - на всю котушку віддатися грі, покласти усі сили на вівтар перемоги. Як Тимчик і кожний, хто був на полі...