авт. Yuliya Savostina
Закрытое заседание Верховной Рады. Без журналистов, без камер, телефоны отбирают на входе. Редкий случай, когда приехали даже резиденти Монако...
Спикер:
- Так, колеги, нам тут зробили підрахунки... Нас тут 450, ше тих пі...расів в сусідніх будинках тисячі дві назбирається. Повєстка дня наступна: робимо фонд, напрімєр, "Наше награблене - нашій країні". Скидаємось всі по соточке. Не в гривні, як ви розумієте...
В залі незадоволений шум, пан з вилами кричить:
- Та шо ми, ніщєброди які, по соточке, давайте хоч по 250, не позорь країну!!!
Спікер:
- Добре, ставлю на голосування: по 250 в доларах - Пік-пік-пік - Рішення прийнято.
Значить так, кредитуємо державу, під процент, конєшно, шльом лісом МВФ з їхніми витребеньками про пенсійний вік та шо там вони ше від нас хочуть?
З залу:
- Реформи, реформи треба!! Ми ж гроші вкладаємо!!! А це ризики!!!
Спікер:
- Да, голосуємо за реформи. Єдіногласно. Розвели тут корупцію, понімаєш, гроші страшно позичити.
Все, засідання закрите. Гроші перерахувати протягом тижня. Да не хвилюйтесь так, коллего, так, можно і більше, так, потім з можливістю поповнення! Все як у людей!
І да, Юліє Володимирівно, відчайдушна домогосподарка ви наша, ідіть, переконуйте чоловіка. Бо де ви збираєтесь тим алігатором хизуватися? На островах? Так кому він там потрібен. А в Америці на вас з ним чекають, чекають...
На вході Перший слуга народу вже розмовляє по телефону:
- Кицюню, діставай назад моє хутрове пальто і наші брильянтові котли! Надінемо на бал на честь фонду "Кліптомани України кредитують країну". Нє, не хвилюйся, запрошені не всі, тільки ті, у кого колекція на сім'ю від 10 годинників, наш круг, так сказать...