Доброго. Сьогодні відзначається 203 річниця з дня народження Т.Г.Шевченка. Я не писатиму саме про нього. Та й день, як таковий пройшов і вже вечір. На душі дуже муторошно саме сьогодні. Події, що стались у 2014 році, ніколи не згинуть із пам"яті. 200років "Кобзарю"- це ЧОРНИЙ день Луганська. Колишній мер міста Кравченко надав дозвіл двом сходам біля пам"ятника Тарасу.
Двом! В один час! На одній площі. Мешканцям міста яки прийшли з квітами і віршами і своїми враженнями до поета. І тут же поруч- натовпу з триколорними прапорами і зовсім пртилежни бажанням![Не багато часу довелось Тарасу слухати свої твори. Дикий натовп пішов у наступ..Луганск- русский город....Міліція нібито й була, але тихо мирно перейшла на бік "народу", який з звирячими обличами накинулись на проукраїнців, серед котрих були й діти.
Звісно, що потрібно було швидко дітей захисти. Тобто відбігати подалі від цієї нелюдяної мразі. Все було сплановано мером. Міліція не втручалась. І вся ця гідота подалась до ОДА. Замоярили вже інші прапори.
Цілий день по місту їздили машини з прапорами роSSії. Бабулі були у захваті. Ми тільки з росією. Поруч біля колишнього обкому- стояли автобуси з росномерами. І ближче до вечора вони вирушили з міста знов до роssії. Інші на своїх автобусах поїхали по домівках у Краснодон, Алчевськ, Стаханов........
У мене дві улюблені команди- Зоря і Динамо. Вже три роки не бачить стадіон футбола. Зоря залишилась Українським клубом. Звісно їй важко перебувати не вдома. Вболівальникам важко без неї у Луганську. Футбольне поле тепер топчуть сепари на так званому чемпіонаті лнр. Або на міжнародному рівні лнр-днр. І поки єдене що залишилось- спогади. Спогади не тільки футбольний баталій. На стадіоні було і таке!
І потім колишній мер навить очолив сепарів. А зараз перебуває далеко від війни у Словаччині. Хоча можливо ще кудись переїхав.
І на останнє. Прошу вибачення, як що коряво написав.
учетная запись этого пользователя была удалена
учетная запись этого пользователя была удалена
С одной стороны звучали милые с детства стихи, а с другой пылала ненависть и злоба.
Как ужасно, что пока побеждают вторые...
І я переконаний, що тодішній мер Кравченко, усе передбачив, і хотів, що ця бійня відбулася.
А як тоді чудово починався день. Багато патріотів зібралися, щоб покласти квіти до пам'ятника і почитати вірші великого Українця. Але навпроти їх очікували простітушки. То був не натовп, а сепарське бидло. Так ще воно було не місцеве. Що було коли ця маса рушала у бік патріотів, я боюся згадувати. То було реально страшно. А для заїжджого бидла не було значення кого бити. Головне бити "міфічних біндєр". Довелося тоді відступати місцевим патріотам.
А міліція, як і СБУ у Луганську, більша їх частина, була за мордор. Їм ближче була роісся, як не прикро це казати ;(
І найприкріше, що зазомбована маса разом з пенсами пізніше почали палити українські прапори біля ОДА.
Про футбол можна забути назавжди. Замість того, щоб дивитися матч Зоря - МЮ, вата нехай дивиться матчі - "трактористи" і "заблукалі десантники". А замість легендарних "Океан Ельзи", вони нехай слухають постріли автоматів...
Вата сама винна, що тепер живе так.
А наш Кобзар Тарас третій рік слухає не вірші від патріотів, а бачить абізян з гранатами :( І ще довго, на превеликий жаль, слухатимете це не один рік.
учетная запись этого пользователя была удалена
Беда...
Безумно жаль и больно за наших, оставшихся там, под оккупантами.
Дай Бог им удачи, здоровья и терпения!!!