Чомусь саме фраза Мартіна Лютера Кінга, яка була виголошена 1963 року, а через майже півстоліття безсоромно вкрадена однією українською політиканшою, згадалася мені, коли я пишу цей пост. Бо те, що я зараз пишу, назвати інакше, ніж мрією я назвати не берусь.
Як я вже писав у циклі "Їхали козаки, їхали на Євро", Тато не раз казав: "Шевченко-це все, що іноземці знають про Україну".
Справді на Заході Україна асоціюється з нинішнім головним тренером її національної футбольної збірної. А також з Чорнобилем. І війною-останнім часом.Мене така ситуація геть не влаштовує. Я б дуже хотів, щоб на Заході знали про мою Батьківщину на-а-а-а-а-багато більше. Щоб там хоча б трохи знали українську історію. Українську культуру-і перш за все літературу. Щоб Україна асоціювалась не лише з Андрієм Миколайовичем-при всій до нього повазі, а й приміром з Іваном Франком чи Тарасом Шевченком. Асоціювалась зі своєю багатющою історією і не менш багатющою культурою. З якимось-ще не знятим, але я думаю, що він обов'язково буде!-фільмом на українську тематику.
В цьому плані дуже добрим є вихід "Гірких жнив" місяць тому. Я переконаний, що головна його місія-розповісти про одну й найтрагічніших сторінок нашої історії світові. І він цю місію виконав: у західній пресі з'явилось багато статей про Голодомор. Там це-"біла пляма". Та й сам фільм хороший, хоч є що покритикувати. Тепер хочеться побачити фільм, який розповідає про ще якусь сторінку української історії. Чи екранізацію твору якогось українського письменника. Хотів би бачити переклади наших письменників іноземними мовами. Розвідок західних істориків про історію України. І ще багато чого.
Ще раз повторю свою думку-ми повинні відкривати себе світові. І моя мрія- щоб у світі знали про Україну більше.
Нажаль для цього потрібні хоч якісь економічні умови і без боротьби з корупцією навряд чи вдастся чогось досягнути.
Поясню на прикладі. Була у нас в нульових непогана українська компанія по виробництву компьютерних ігр, GSC? яка випустила кілька частин такої забавки як Козаки. Чим не популяризаця нашої культури, чим не наш варіант Сіді проджект, які прославили свою літературу на весь світ через розробку популярних компьютерних ігр на основі романів польского письменника.
Але ось відкриваю я вікіпедію і читаю що в 2012му році компанія GSC була на грані закриття через "інтерес до компанії зі сторони силових структур". Тобто у нас не те що допомоги ніякої нема, а навпаки йде торпедування навіть тих хто сам намагається і заробити і Україну популяризувати.
Отака фігня малята.
Доки порядок не наведем так і будемо радіти одному фільму знятому в Канаді раз в десять років.