Дописавши пост про Марка Безручка я подумав: А чому, поставивши собі завдання написати про людей, іменами яких були названі під час декомунізації названі вулиці української столиці, я пишу лише про військових діячів періоду Української Революції? Адже є й багато інших діячів, імена яких, поки що, на жаль, відомі мало.
Однак їхніми іменами були названі вулиці Києва.Одним із таких є герой сьогоднішньої моєї розповіді. І хоч він побував членом Центральної Ради, однак, більше відомий своєю діяльністю під час Другої світової війни.
12 вересня 1944 року в селі Верхній Дорожів (тоді-Дрогобицька область, зараз Львівська) гебісти провели облаву на вояків УПА. Повстанців знищили, а їхнього керівника захопили в полон. Він назвався Іваном Ковалем, жителем Тернополя. Розповів, що невдовзі після відступу німців з міста опинився у селі Пісочному, де був мобілізований ними для перевезення військових вантажів. Втік. Опинився у Верхньому Дорожеві де його й схопили.
Насправді вся наведена вище історія була вигаданою. Так само, як і ім'я полоненого. Того дня до рук МГБ-шників потрапив Кирило Осьмак-президент Української Головної Визвольної Ради (УГВР)-своєрідного підпільного українського парламенту.
Вулиця Кирила Осьмака розташована у Дарницькому районі Києва (місцевість Бортничі). Пролягає від вулиці Євгена Харченка до вулиці Березневої. Виникла у першій третині XX століття. Тоді вона називалась вулицею Горького. Нинішня назва-з 2015 року.
А тепер, як завжди, детальніше про біографію людини, іменем якої вона названа.
Кирило Осьмак народився 9 травня 1890 року у селищі Шишаки неподалік Миргорода. Його батько був селянином. На відміну від більшості тогочасних селян-грамотним. Тож дітям-і Кирилові зокрема-хотів дати ґрунтовну освіту. Кирило Осьмак навчався у Миргородській повітовій школі, Полтавському реальному училищі. Вищу здобув у Московському сільскогосподарському інституті. 1916 року одружився з Марією Юркевич. Через рік народився син Олег.
З початком Української Революції Осьмак став членом Центральної Ради. Він представляв у ній губернське земство. Втім, у квітні 1917 року залишив Центральну Раду і поринув у наукову роботу.
У 1918 році Осьмак працює у Генеральному секретаріаті земельних справ. Він не сприйняв приходу до влади Скоропадського і навіть взяв участь у страйку, за що був звільнений з роботи.
З 1919 року Осьмак-у системі радянської кооперації. Спочатку він завідував буряківництвом у Центральному сільськогосподарському кооперативному союзі, а згодом був головою Термінологічного бюро Сільскогосподарського наукового комітету УСРР. Ця структура займалася створенням словника сільськогосподарської термінології.
1928 року Кирило Осьмак був арештований. Його звинуватили в "участі в контрреволюційній організації правих українських націоналістів у буряковій кооперації". Вирок-висилка за межі України. Наступні два роки майбутній Президент УГВР жив у Курську. 1930 року він був знову заарештований (у справі неіснуючої "Спілки Визволення України") та засуджений на три роки таборів. Після звільнення деякий час жив і працював під Москвою, а згодом-у Рязанській області. Заме там він був заарештований утретє-1938 року. Постійних арештів та цькування не витримала дружина, яка скоїла самогубство.
1940 року Осьмак повернувся до України. Одружився вдруге-з Людмилою Богдашевською. Початок радянсько-німецької війни застав його у Чернігівській області-в селі Качанівка.
З 1942 року Осьмак-на контакті з ОУН(б). Він проводив підпільну пропагандистську роботу у Києві-писав листівки та прокламації.
Далі треба трохи відволіктися. У 1943 році закляті вороги-ОУН(б) та ОУН(м) сіли за стіл переговорів. Перед ними стояло завдання створити надпартійний орган для координації дій визвольного руху. Переговори завершились провалом. Тоді і ті, й інші створили власні органи.
В середині липня 1944 року у закинутій лісничівці неподалік села Сприня Самбірського району було проведено Установчий Збір Української Головної Визвольної Ради (УГВР).
Її Президентом обрали героя моєї розповіді. Віце-президентами стали Василь Мудрий, о.Іван Гриньох та Іван Вовчук (справжні ім'я та прізвище-Федір Вовк). Головою Генерального Секретаріату УГВР став Роман Шухевич. Пізніше він згадував: "Глибока тиша запанувала на залі нарад, коли голова президії УГВР станув перед головою Великого Збору УГВР, поклав руку на український державний герб та почав повторювати слова присяги. То присягав Президент України перед всім українським народом".
3 серпня 1944 року біля села Орів Сколівського відбувся бій між відділами УПА та червоноармійцями. У ньому Кирила Осьмака було поранено. Його доправили для лікування до Верхнього Дорожева, де 12 вересня він був захоплений у полон. Про обставини цього я вже писав на початку посту.
Кирило Осьмак водив за ніс чекістів аж три роки-поки 1947 його не впізнала прийомна донька. 10 липня 1948 року Осьмака засудили до 25 років ув'язнення. Ув'язнення відбував у Володимирській тюрмі. Там він і помер 16 травня 1960 року. Спочатку був похований на тюремному цвинтарі-замість імені на могилі був лише номер-5753. І лише наприкінці 2004 року тіло Президента УГВР було перевезене до Києва і поховане на Байковому кладовищі.