Міф про "матч смерті": Важка дорога до правди. Частина третя. Відродження міфу

До 90-річчя ФК "Динамо" Київ

Оскільки сьогодні свято-90-річчя "Динамо", то я вирішив сьогодні не просто завершити сьогодні публікацію тут своєї статті, а й зробити це одразу двома постами.

Оце, здавалося б все. Міф про «матч смерті», як то кажуть,наказав довго жити разом з тоталітарною державою, що його породила.

2012 року міф про «матч смерті» актуалізувався знову. Тоді на екрани вийшов російський фільм "Матч". Фільм був надзвичайно негативно сприйнятий в Україні патріотичними силами, через те, що майже всі негативні персонажі у фільмі розмовляють українською мовою. Але головне не це. Головне те, що у фільмі відтворена радянська легенда, хоча його творці заявляли про те, що завдання фільму бути ближчим до історичної правди ніж фільм «Третій тайм». Фактично ж фільм виступив черговою російською політтехнологією. Хоча, можливо, саме на це й розраховували його автори.

Окремо хотілося б згадати про стадіон «Старт». Нині його намагаються знести. Але, як на мене, знесення «Старту» буде, щонайменше, страшною помилкою. Не лише тому, що на цьому стадіоні відбулося більшість матчів хлібзаводівської команди, а й тому, що на території стадіону та поруч з ним розміщувався перший нацистський концтабір у Києві ‒ табір на вулиці Керосинній (нині-вулиця Шолуденка). Зокрема, на території стадіону утримувались євреї. Пізніше табір був ліквідований, а його в’язні стали першими в’язнями концтабору на Сирці. Тож стадіон «Старт»-це не тільки спортивна арена та стадіон-парк. Це-стадіон нашої пам`яті. Також це найстаріший київський стадіон з нині існуючих-він був побудований 1913 року. Стадіон «Спортивне поле», побудований роком раніше, згорів у 1917 році.

Розвінчування міфів не означає забуття. Навпаки-ми повинні памятати про тих, хто загинув у роки Другої світової. І берегти цю память, аби не сталося Третьої.

(Далі буде)