Спроба аналізу пройдешнього сезону

Не володію ні талантом письменника, ні видатними аналітичними здібностями. Але захотілося щось написати під вечір, поділиться якимись думками. Так що не судіть строго.

Так уже склалося, що людина істота емоційна і часом емоції заважають об'єктивно дивитися на деякі речі. Ось і я, коли пристрасті вляглися, вирішив ще раз глянути на футбольний сезон, що добігає кінця, вже з холодною головою.

 

Первим ділом я глянув на підсумкову турнірну таблицю Чемпіонату України. Здавалося б, що там ще цікавого можна побачити. Але особисто для себе побачив. Як виявилося в такому абсолютно провальному сезоні Динамо примудрилося забити більше м'ячів ніж Шахтар. Багато напевно заперечать, мовляв що ж тут такого видатного? І до певної міри будуть праві. Але все-таки якщо копнути глибше, то привід для гордості такий-сякий є.

По-перше, в Динамо на протязі всього сезону в лінії атаки і півзахисту грали одні українці, за рідкісним винятком хіба-що Мораеса і Гонсалеса. Тобто грали, як останнім часом стало модно говорити, дерев'яні футболісти. Лінія ж атаки Шахтаря укомплектована в переважній більшості веселими хлопцями з Південної Америки, і саме ці хлопці в першу чергу асоціюються у більшості з атакуючою грою.

По-друге, а коли власне таке було, що Динамо забивало в чемпіонаті більше Шахтаря? Статистика не дасть збрехати: було таке аж цілих 6 років тому. Так що цей пунктик можна занести в актив Динамо.

Але далі, як то кажуть, хоч звільняйся. Команда пропустила 33 м'ячі. Та ж Зоря і то пропустила менше. Щоб був зрозумілий масштаб катастрофи - в сезоні 15/16 Динамо пропустило лише 11 м'ячів, що рівно в 3 рази менше. Більш того Динамо примудрилося пропустити аж по 2 м'ячі від Зірки, Олімпіка, Зорі і двічі від Ворскли. Якщо згадати самі матчі, то дивуватися нема чому. Першу половину сезону лихоманило Хачеріді. Зимою прийшли Пантіч та Кадар, які також допускали багато дитячих помилок в обороні. Окремо можна виділити Коваля/Рудько, які часом не тільки грали ненадійно, а також запам'яталися деякими відвертими воротарськими ляпами. Весь цей парад помилок позбавив Динамо пристойної кількості очок і в кінцевому підсумку не дозволив боротися за чемпіонство. Тут як ніколи до речі підійде футбольна приказка: атака виграє матчі, а оборона - титули.

Окремо ще можна розглянути Кубок України, де Динамо відносно легко дісталося до фіналу. Ну а далі всі прекрасно все пам'ятають. Абсолютно рівна гра, ну і гол знову ж внаслідок відвертого провалу оборони. Гол з розряду тих, які не можна пропускати в матчах приблизно рівних за класом команд.

У цілому, якби Динамо було трохи більш удачливим цей сезон можна було б якось зкрасити. Але історія не терпить умовного способу. Так що залишається лише сподіватися на краще.