Друзі! Програш «Динамо» легко пояснити з точки зору фізіології. Ви коли не будь були спортсменом? Ви виходили на старт легкоатлетичного кросу, чи запливу в басейні, чи на футбольне поле хоч раз у житті? Якщо так, то згадайте, що показати високий результат можна тільки тоді, коли ви хвилюєтесь перед стартовим свистком.
А хвилювання це дає адреналін. Виділяється він, хвилюєтесь – є високе досягнення. Нема адреналіну – і вам все по…й, і ви плентаєтесь в кінці пелетону. А виділятися він може не так часто. Ідеально адреналін допоможе вам один раз на два тижні, ну раз в тиждень. А частіше виділятися він ну ніяк не хоче. І тренування не допоможуть. Ви, напевне, замітили, що переможці чемпіонатів Світу, Європи потихеньку йдуть по турнірній дистанції. І вистрілюють тільки в півфіналі, фіналі. І є ще одна закономірність: переміг ти когось в 1/8 з рахунком 4:0, і все – в наступному матчі дуже важко. Причина: вихлюпнулося багато позитивних емоцій і організм спортсмена спустошений – адреналіну нема. Проміжні перемоги треба вміти здобувати малою кров’ю, треба берегти енергію на вирішальні двобої. «Динамо» підвів дуже щільний графік ігор. Ідеальним був матч проти «Шахтара». Він показав – наша команда і її Тренер на правильному шляху. А дальше не встигали відновитися в першу чергу психологічно. Найбільша помилка – отой феєричний виграш від «Карпат». Стратегічно це було не потрібно. 1:0 або 2:0 і ходити пішки по стадіону - так роблять великі команди за три дні до вирішальних матчів. Тож «Динамо» вийшло на гру з «Янг Бойзс» психологічно виснаженим, адреналіну не було, хвилювання не було. Накопилася втома – і психологічна і фізична. І хлопці не те що не хотіли, вони не могли грати краще. І ще й боягузлива тактика з перших хвилин. Прикро до сліз. Та перед очима гра з «Шахтарем». Я розумію – Хацкевич на правильному шляху. Але ми всі його гонимо – «давай, давай». В кожному матчі хочемо супер гри. А так не буває.