Поява бразильця у Збірній та до чого ми докотилися

Як вам уже відомо, півзахиснику донецького "Шахтаря" Марлосу зовсім нещодавно було надане українське громадянство, а сьогодні навіть було офіційно підтверджено, що Андрій Шевченко викликав Марлоса у Збірну. Оскільки мне дуже хвилює данне питання, я дозволю собі поділитися власною думкую з цього приводу.

Для початку уявіть суто гіпотетичну ситуацію. Вирішальна гра. 0:0. Збірна України проводить успішну атаку. М'яч у воротах. Автор гола - Марлос. Звучить фінальний свисток, і коментатор говорить останню фразу трансляції:"Збірна України одержує перемогу у матчі, завдяки голу Марлоса". А тепер оцініть цю ситуацію і промовте її в голос. Звучить дещо брехливо, чи не так? Честь нашої країни, українського народу захистив бразилець. Виходить, у нас бракує своїх виконавців, щоб здобути перемогу?

Нічого не маю проти Марлоса, як гравця, поважаю його професіоналізм та гру, яку він показує у Шахтарі, але навряд чи він відрізняється непересічною любов'ю до неньки України. Він і не повинен, бо народився у Бразилії, і це його Батьківщина. Це нормально. Він грає у "Шахтарі" й отримує гроші за свою роботу, але до чого тут Збірна? У нас начебто усе в порядку з кадрами. Чекає та усе ніяк не дочекається свого виходу Гармаш, сидять на лавці запасних Сидорчук, Буяльський, Циганков, Шепелєв і це ще не увесь список.

Невже у Збірній України усе так погано, що вона не може обійтися без бразильського півзахисника? Скажете про професіоналізм, а я скажу вам, що маємо те, що маємо. Маємо якісних гравців, а маємо й не дуже. Тим не менш, вони - Збірна України, демонстрація умінь української нації, її спортивний потенціал.

Сьогодні у Збірній один легіонер, а завтра вже половина світу знаходиться у її стартовому складі. Як можемо ми говорити про свої досягнення, коли, де факто вони не наші? Брехня це, ось що я вам скажу. Абсурд, що викликає відразу. Хай будь-який українець-футболіст буде у 50 разів гірший за бразильского легіонера, але це хоча б буде чесно.

А тепер повернемося до гіпотетичної ситуації. Я вже чую цю фразу у своїй голові - "Українська Збірна виїжджає за рахунок бразильського легіонера". Можливо, дещо перебільшено, але, на мою думку, це і є висновок цієї уявної ситуації, що скоро може стати реальністю. І тоді що скаже та ж Бразилія? Виходить, вона має право на частину наших досягнень.

Отак і виходить у нас. Ми наших талантів не помічаємо, а беремо іноземців до влади, у збірні, на чемпіонати. Губимо націю і скаржимося, що країна власних здобутків не має. Не проти Марлоса ця стаття, не проти бразильців і легіонерів, а за українців, за правду, а не солодку брехню. У правди очі чесні, хоч може і не такі красиві.

Громадянином України може бути людина будь-якої національності, якщо вона свідомо розділяє національну свідомість, поважає країну в якій живе. Не беруся судити про Марлоса. Може, він і справжній українець, хоча є сумніви щодо цього. Я душу його не знаю і думок не читаю, але громадянство - одне, а гра у Збірній - інше. Давайте не будемо брехати самим собі й усьому світові, бо не встигнемо озирнутися, як слово "Україна" у словосполученні "Збірна України" стане просто формальністю.