Україна - Хорватія. Розповідь від очевидця подій !

Важко, дуже важко щось мені писати після того, що я побачив, сидівши на стадіоні холодоним вечором 9 жовтня 2017 року.

Я знаю, що усі по-троху починають забувати про цей матч, але тільки не я. А дехто взагалі забув, що той матч був.

І знаєте, колеги, я абсолютно не хотів їхати з українського Києва, і повертатися у іншу реальність.

Дуже приємно було бачити велику кількість жовтого та синього на вулицях столиці ;) До хорошого звикаєш швидко.

".....І покажем, що ми браття козацького роду".

Майже показали...

9 жовтня став тим днем, коли втратила честь Збірна України. Тобто не сама Збірна, а ті, хто керує нашою Збірною.

Що було у душах вболівальників після матчу, які разом зі мною рухалися по Жилянській у бік вокзалу, можна легко уявити. Але про це трохи пізніше.

А ранок понеділка так чудово починався. Хоча погода була просто припаскудною. Дощ перещів без перестану. Щоправда ближче до обіду небо посвітлішало та сонечко почало визирати :)

Вже о 6:30, у столицю прибули завзяті бандерівці із Західної України ;) Цілий день вболівальники прибували до столиці, щоб підтримати Збірну. Навіть не перерахую, скільки потягів та автобусів прибуло на матч.

А головне, що наші вболівальники роблять, коли приїжджають до Києва - це йдуть до стадіону "Динамо", де перед входом стоїть пам'ятник Великому Метру. Безперечно, що усі роблять з ним фото на згадку. Я і сам, коли приїжджаю на Збірну до Києва, то найперше куди прямую - це пам'ятник Валерію Васильйовичу.

Основна маса вболівальників звичайно прогулювалася Хрещатиком, та робили фото біля Софії Київської. І чим більше я бачив вболівальників на Майдані, тим тепліше ставало на душі.

У тому що буде аншлаг були сумніви за тиждень до гри. Але коли вранці дивився на продажі в інеті, то стало ясно, що усі 70,000 будуть продані. Чим ближче до матчу, тим більше вболівальників ставало на вулицях Києва.

За три години до поєдинку біля НСК вже почався збиратися натовп. І це не дивно, бо початок входу на стадіон о 19:00. І це було правильним рішенням - продавати квитки за паспортами. Наш народ тепер почне приходити раніше, щоб не було проблем із входом.

А тим часом о 19:00 почалася ходу "Вірні Збірній" разом з "заводилою" - Сергієм Притулою ! Деякі пишуть образи у бік "Вірні Збірній", називаючи їх "вірні пиву" та "мацолики". Але ж ніхто так і не знає до кінця, що ті ж поїздки за кордон не на "халяву". Спонсор лише оплачує проїзд та квиток. А проживання, харчування, оформлення документів та усіляки там екскурсії - за рахунок вболівальників. Я мав розмову з деякі членами фан-руху "Вірні Збірній". Та от. На матч у Загребі було витрачено €150, а на матч у Рейк'явіку - €180. А це ніяк не на халяву.

І я, аж ніяк не сам був на матчі. Зі мною були наші колеги з сайту, як то Анатолій з Сумської області та Вадим з Хмельницького. Якщо вони читають, то знають про кого я кажу ;)

Потрапити на стадіон було легким завданням, пройшовши кілька кордонів поліції та стюардів. Скажу так. На вході на НСК обшукували не так ретельно, як перед матчем Україна - Туреччина. У Харкові обшук був більш прискіпливим, і це правильно.

А зайшовши на сам стадіон я вкотре був шокований його розмірами. Не один раз був на НСК"Олімпійський", але його величність завжди вражає. Він просто величезний !!!

Хто не у курсі, але за 2 години до початку матчу на стадіоні почали співати маленькі учасники "Голос. Діти". "Червона рута", "Одна калина" - якже ці пісні запали у душу того дня. Ніколи не відчував себе удома, в Україні, як 9 жовтня 2017 року.

Чим ближче було до матчу, тим більше нервів. На мій подив, за 30 хвилин до матчу, трибуни були майже повні. А на годинику вже 21:39, і ось команди виходять на поле. Стадіон заповненний вщент. Усі підіймають жовто-блакитні флайера. Це дуже красиво. Лунає Гімн Хорватії.

І ось настає ця мить, коли диктор оголошує: "Пані та панове ! А зараз пролунає Гімн України !". І мене відразу такий мандраж. Така гордість за країну. Стадіон починає співати так потужно, що я не чую навіть себе. НСК"Олімпійський" уперше виконав Гімн України настільки ефектно, що цього разу, не боюся цього написати, він перевершив за виконанням навіть "Арена-Львів".

Як тільки почався матч, то ми усі погнали нашу Збірну уперед. Склад дещо здивував звичайно. Ярмола у нападі. Гармаш також іноді грав нападника. Марлос на фланзі Ярмоли. Захист був прогнозованим. І на великий подив, у складі не знайшло місця "мегафутболісту" усіх часів "голден-бою". Якже так ? Наш тренер пішов проти "системи" ?! ;)

Перший тайм, на мій погляд (те що я бачив з трибун) пройшов у рівній боротьбі. Хорвати придивлялися до нас. А ми у свою чергу ніяк не могли, якби це сказати, відчути м'яч. Відчути поле. Впало в око, що у першому таймі Ротань тричі повертався у захист, та виносив м'яч з-під хорватів. Одним з кращих був Караваєв. А ось що несподобалося загалом, то це дії Марлоса. Не знаю, що там було видно по ТБ, але я бачив лише одне - Марлос, як його і вчив старий будулай, постійно шукав приводу, щоб красиво впасти. Але він напевно забув, де грає. І як я обіцяв, і колеги підтвердять, що його я не освистував. Найкращий момент ми не використали, коли Коно не забив з трьох метрів з шикарної передачі Ярмоли. Чи забивив би той же Бєсєдін на місці Коно, я не маю відповіді.

Десь у середені першого тайму, я з колегами зійшовся у думці, що чогось нашій Збірній не вистачає. Якихось нестандартних дій. Суддя десь теж діяв неправильно. Явно був на боці хорватів. Але "то таке".

У перерві напрошувалися заміни. Ярмолу повернути на свій фланг, бо явно ж було видно, що Ярмолу тягне на свій фланг. Випустити того ж Буяльського замість Ротаня, який був мертвий після першого тайму. "Сирого" Бєсєдіна замість Марлоса. Але ж ні. Наш Андрій Миколайович зробив просто "геніальну" заміну, яка стала апофіозом цього матчу. Випустив "мегазірку" Коваленко :( І цієї заміною, Андрій Миколайович лише довів, що не він вирішує, кого випускати, а накази надходять з офісу з Лондона :(

Пропустивши гол, наші не знали, як відігруватися. Руки і ноги опустилися. А пропустивши вдруге, гра закінчилася.

І практично усі не бачили, що відбувалося за кілька хвилин після другого пропущеного голу. Ріанчо покликав Бєсєдіна, щоб той пішов перевдягатися. Перевдягшись, і отримавши настанови не від головного ?! тренера, а від цього Рауля, Артем підійшов до бровки поля, що б вийти на заміну. Але тут почався цирк з боку цього негідника (більшість так вважає, як і я) Рауля, який почав підкликати до себе Шеву та Бєсєдіна, який начеб-то повинен був бути вже на поле. Він знов почав щось емоційно доводити Андрію Миколайовичу, і щось знов пояснювати Бєсєдіну. А час йшов. А Артем ніяк не міг вийти на заміну ;( І це продовжувалося рівно 8 хвилин, доки Бєсєдін не вийшов на поле. Розумієте, що річ не у Бєсєдіні, а у діях наших тренерів, які напевно не хотіли цей матч виграти, тримавши Артема та усю країну у напруженні.

І на протязі матчу, я добре усе бачив, що виробляв Ріанчо, кожні 10 хвилин підкликавши Шеву до себе. Це що таке, пане Павелко ? Хто у нас взагалі головний тренер ? Рауль, чи Шева ? Чого цей Рауль забагато собі дозволяє ?

Я вже пізніше дізнався, вночі, що після другого пропущеного голу, наш Президент ФФУ ржав, як кінь. Йому смішно, що ми програли ? Я розумію, що гора з плеч впала, що не поїдемо агресора. Але радіти пропущеним голам нашої Збірної, це просто низько навіть для Павелко.

А кінець матчу проходив без надії навіть на один забитий гол. Наше керівництво, наші тренера просто познущалися у черговий раз з 70,000 вболівальників, які прийхали на цей матч :(

Коли прозвучав фінальний свисток, то наші футболісти пішли аплодувати трибунам за підтримку. А підтримка була дійсно супер ! Я не можу сказати, що наші гравці не старалася. Вони старалися у силу своєї майстреності. Але хорвати старалися трохи краще.

Після матчу усі вийшли зі стадіону, і понуривши голови, попрямували, хто додому, хто на залізничний вокзал. У бік вокзалу йшли, як і "Вірні Збірній", так і звичайні вболівальники з усіх регіонів. Тиша стояла, як на цвинтарі. А слів то і не було. Було моральне спустошення та розчарування. Доки йшли до вокзалу, як почав дивитися на смартфоні, що ж скаже наш тренер ? А він сказав, що якщо залишиться, то продовжить свою філософію. Він що, філософ ? А я то думав, що він футбольнй тренер. А воно ось що виявляється.

І з кумом, який є Павелко, який до речі, ще 5 років керуватиме ФФУ, то у Шеви є шанси ще 5 років покерувати Збірною ;(

Цілу ніч майже не міг спати. Атмосфера звичайно для мене була незабутньою. А ось дії наших тренерів просто незрозумілими.

Ввечері полишав Київ з подвійними відчуттями. З одного боку - програш улюбленої Збірної. Та той факт, що полишаю українську землю, і повертаюся "додому". А з іншого боку - насолодився атмосферою, приємним спілкуванням не тільки на стадіоні, а і поза межами стадіону з цікавими людьми :)

Маю надію, що колись ще повернуся до Києва, що б знов підтримати НАШУ Збірну.

З повагою, Володимир (десь у полях тимчасово-окупованої Луганщини).