Простий аналіз гри Динамо(Київ) - АЕК(Афіни)!

Почну з того, що назвати цей матч футбольною грою, дуже важко, подібну біганину по полю за м'ячем, можна побачити тільки на першості області або ще навіть серед аматорів! Дивитись це "видовище" без нервів та матюків, теж було важко навіть самим врівноваженим вболівальникам київського Динамо, складалось таке враження, ніби керівництво клубу зібрало цих хлопців десь на вулиці і за годину до гри, потім роздало їм форму і випустили їх на поле.

.. Тому, після побаченого мною, навіть захотілось, щоб вони програли і їх всіх розпустили, бо ця "команда", не здатна і не повинна грати на такому високому рівні, після чого потрібно буде створювати її з самого початку, шукаючи по всій Україні талановитих хлопців - футболістів, яких у нас вистачає! А головним винуватцем такого жалюгідного стану в Динамо є саме президент клубу, який понабирав в команду людей, які поняття не мають, як потрібно грати у футбол і що з тим м'ячем робити, вони не вміють думати своєю головою і творити гру, бо звикли виконувати чужу волю тренерів, граючи на полі тільки за їх вказівками, що їм також не вдається, а справжньому футболісту, особистості, лідеру, вказівки вчителя чи тренера не потрібні, бо йому краще знати, як потрібно грати, а кого потрібно вчити, самі знаєте... - не дуже розумного і як то кажуть, школа - для не дуже розумних, м'яко кажучи, а щоб грати у футбол, то для цього також потрібно мати мінімум розуму, фантазії, спортивної хитрості..., а про талант та майстерність, я взагалі мовчу і саме тому у них НЕМАЄ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ НА ПОЛІ, бо ВОНИ НЕ ВІДЧУВАЮТЬ ОДИН ОДНОГО і тому так часто помиляються в простих ситуаціях і гра у них, як то кажуть, не клеїться! Навіть коментатор назвав це - жахіттям і зізнався в тому, що у нього немає слів від такої "гри", зокрема це стосується Гармаша. Це справді не команда і навіть не футболісти, а діти своїх багатих батьків, які записали їх в секцію футболу і наказали їм грати у футбол, а справжні талановиті хлопці з бідних сімей пропадали, пропадають але думаю, що тепер про них згадають і почнуть їх шукати, як це робив В. Лобановський і тільки тоді буде результат і цікава гра!