Цей сезон запам’ятався тотальним домінуванням, мабуть, найсильнішого складу в історії «Барселони», яка, під керівництвом ще Гвардіоли, змела усіх як у Прімері, так і в Лізі Чемпіонів. Проте в фіналі Ліги Європи нас очікувало португальське протистояння «Порту» Віллаша-Боаша та «Браги», в якому перемогли більш досвідчені «Дракони».
Попередні частини - в моєму блозі
І, як не парадоксально та вперше в історії, стають неофіційними володарями Кубка Володарів Кубків як перша з команд, яка виграла трофей Ліги Європи. Це стається тому, що «Порту» був володарем Кубку Португалії 2010 року, а в Прімейрі зайняв третє місце, яке не давало права виступів в Лізі Чемпіонів, тому одразу починав свій єврокубковий шлях із Ліги Європи, а якби в той час проводився Кубок Кубків – то із цього турніру.
Те «Порту» очолював Андре Віллаш-Боаш, котрого одразу після дублінського фіналу «захантив» в «Челсі» Роман Абрамович і той не зміг повторити подвиг свого співвітчизика Моурінью, який вигравши з Порту тоді ще Кубок УЄФА у 2003 р., в наступному сезоні здобув трофей Ліги Чемпіонів.
Ворота команди захищав бразилець Елтон, який свого часу провів 3 матчі за свою національну збірну. Справа в захисті грав румун Сепунару (25 матчів за Румунію), а пару центральних беків складали португалець Роланду (21 матч за Португалію), який в тому сезоні вважався одним із найсильніших центр-беків Європи, але так і не розкрився згодом, та відомий Ніколас Отаменді, який зараз виступає за «Манчестер Сіті» та є одним із лідерів збірної Аргентини (53 матчі, 4 голи). На лівому краї виступав уругваєць Альваро Перейра (83 матчів, 7 голів за Уругвай), який згодом не зовсім вдало спробував свої сили в міланському Інтері.
Пару центральних півзахисників складали один із найперспективніших (поруч із Мігелем Велозу) португальських футболістів 2000-х рр. Жоао Моутінью (107 матчів, 7 голів за Португалію) та колумбієць Фредді Гуарін (57 матчів, 4 голи), який разом з Роланду і Перейрою пробував свої сили на «Сан-Сіро), а зараз грає в Китаї за «Шанхай Шеньхуа». В нападі діяв бразилець Халк (57 матчів, 11 голів за Бразилію), згодом відіграв кілька сезонів за «Зеніт», а зараз виступає в іншому шанхайському клубі «Шанхай СІПГ». Його партнером по атаці був головна зірка того «Порту» Радамель Фалькао (71 матч та 29 голів за Колумбію), який зараз виступає за "Монако", а раніше з більшим чи меншим успіхом виступав за "Атлетіко", МЮ та Челсі.
Із лави запасних груп «драконів» посилювали португалець Сільвестр Варела (27 матчів, 5 голів за Португалію) та третій колумбієць того «Порту» і теперішній гравець «Баварії», тоді ще молодий і перспективний Хамес Родрігес (62 матчі, 21 гол за Колумбію)
Порту 2010/2011 (орієнтовний склад) ЕЛТОН - Крістіан СЕПУНАРУ, РОЛАНДУ, Ніколас ОТАМЕНДІ, Альваро ПЕРЕЙРА - Фредді ГУАРІН, ЖОАО МОУТІНЬЮ, ФЕРНАНДУ, Фернандо БЕЛЛУШІ - (Сільвестр ВАРЕЛА), ХАЛК, Радамель ФАЛЬКАО
Цікавий факт: Жоао Моутінью, Ніколас Отаменді, Радамель Фалькао, Хамес Родрігес та Бету, який був дублером Елтона, цього року будуть виступати на черговому Чемпіонаті Світу. Всі вони, крім Бету, є лідерами своїх національних команд.
NB.Правила неофіційного Кубку Кубків:
1.За основу беруться ті команди, які кваліфікувалися як володарі або фіналісти національних кубків до КУЄФА або ЛЄ.
2.Ті, що пройшли до Ліги Чемпіонів не включаються, навіть якщо вони приєдналися до КУЄФА або ЛЄ, після вильоту з третього місця групового етапу ЛЦ, оскільки формат КВК навряд чи б перебачав таку можливість в подальшому.
3.Якщо переможець КУЄФА чи ЛЄ не відповідає критеріям п. 1-2 ми переходимо до аналізу фіналіста. Якщо ніхто з них: тоді до півфіналістів і пріоритетність в цьому випадку: виліт від успішнішого суперника на наступному етапі. Якщо і тут ні - тоді чвертьфіналісти і так далі.