Перший виїзд на Збірну до Донецька. 15 років тому.

Привіт усім шанувальникам Збірної України !

Так, так, сьогодні виповнюється рівно 15 років, як я вперше відвідав матч Збірної України. Збожеволіти можна, що вже минулого стільки років. І хотів би поділитись спогадами про матч України - П.Ірландії, який відбувся саме у Донецьку, саме у цю мить, о 19:15, 6 вересня 2003 року.

І не дивуйтесь, що свій перший матч Збірної, я відвідав саме у Донецьку. Бо їхати з Луганська до Донецька усього 3 години ;)

Відразу згадую, як я чекав цього матчу. Трусило мене тоді конкретно. І не дивно, що так трусило. Все ж таки відвідаю матч Збірної України.

Ще тоді у Луганську організовували виїзди на футбольні матчі до Донецька. Навіть існував "футбольний організатор", якого знали усі вболівальники Луганська та області, які були у "темі". Сама поїздка тоді коштувала смішні, як на тепер, гроші. 35 гривень проїзд + 10 гривень квиток на сам матч. Буквально за 2 тижні почали організовувати поїздку.

Дуже добре пригадую, що виїзд планувався о 15:00. А я, як відданий вболівальник, прибув на місце зборів вже о 14:00. Ближче до самого від'їзду, почали по-троху прибувати вболівальники. Ви усі не повірите, але вболівальники були не тільки з Луганська, але і з Алчевська, Первомайська, Краснодона, Хрустального (тодішній Красний Луч), Антрациту. І це усі ці міста, які зараз тимчасово-окуповані. І усі їхали, що підтримати Збірну України до Донецьк, який зараз так сам тимчасово-окупований !!! Зараз таке важке уявити.

Автобус прибув вчасно. Старий "Volvo" на 45 місць. Але бажаючих було більше, і декому довелось стояти, і навіть сидіти на підлозі. Їхали поруч вболівальники Динамо, Шахтаря, Зорі, і навіть Дніпра. Доки їхали, встигла подивитися популярного на той момент фільм "Таксі". Навіть дві частини встигли переглянути :)

Прибули до Донецька у районі 17:45. Швиденько припаркувались, і пішли гуляти, куди хто. Часу було ще вдосталь. І тоді і я вперше !!! відвідав "McDonald's" ! То було щось фантастично і смачно. Ну хоч картоплю фрі з усілякими приправими встиг поїсти, а також вдосталь гамбургами напхатись ;)

За 30 хвилин, я та мої земляки, пішли займати місця на стадіоні. Якщо хтось пам'ятає, то тоді була ініціатива від ФФУ, де кожного вболівальника чекав Прапор України на його місці. Чудова ініціатива.

І ось команди виходять на поле. Стадіон просто вибухає. Коли звучав Гімн П.Ірландії, то усі сиділи. Раніше не було такого, як зараз - вставити зі своїх місць, коли лунає Гімн суперника. І ось ця мить. Усі встають, і починає лунати Гімн України. Як для Східної України, співали непогано. Я співав гучніше за усіх на своїму секторі :) Бо десь за півроку до того матчу, я вже вивчив Гімн.

Гра була звісно напруженою, де нам була необхідна лише перемога. Наші тоді дуже старались. Але то штанга, то воротар заважав Збірній Україні забити.

У перерві бачив відомого на той час вболівальника з Закарпаття з прапором того регіону. Також був цікавий епізод, коли один з вболівальників обвішавшись прапорами України, почав бути схожим на арабського шейха ;)

У другому таймі наші давили, але нічого не виходило. А потім трапилось неочікуване для мене. Стадіон почав скандувати невідоме на той час прізвище для загалу -"Гусєв ! Гусєв !". І Олег Анатолійович таки з'явився :)

Після фінального свистка усі були звісно трохи засмучені, бо бажаної перемоги так і не побачили. Але сама атмосфера була класною ! А я набравшись безкоштовних прапорів, попрямув до нашого автобусу. Ледь його знайшов через натовп вболівальників.

Дякувати Богу, усі дістались автобусу тверезими ;) Наш водій також отримав свою частину прапорів за відмінну працю ;)

І ось наш автобус, пізно вночі, вирушив назад додому - до Луганська. Поки їхали, більшість вже спала. А інші обговорювали деталі матчу.

Прибули ми на початку другої ночі. І хоч тоді не перемогли, але тоді поїздка запам'яталась на усе життя. І починаючі саме з 6 вересня 2003 року, я вже рівно 15 років продовжую свої турне по Україні, підтримуючі нашу рідну Збірну.

Ось такою видалась тоді мій перший виїзд на Збірну. Сподіваюсь, що хоч комусь це було цікаво читати.

Слава Україні !