Ну, і що ми награвали?

Вболівальник, це я особисто про себе, такий народ, що постав перед ним тарілку гівна, так він виїсть все до останньої ложки та ще й вилиже рештки. Отаку тарілку поставили вчора перед нами. І ми всі, я не вірю в те, що багато людей вимкнули телевізор, не додивившись цей сором до кінця. Один з дописувачів сайту вчора влучно сказав: «Ми не програли цю гру – ми її просрали».

Особисто я горджусь нашою країною і хочу пишатися нашою збірною. Так все зрозуміло, що ми не гранди і нам далеко до провідних команд світу. Але якщо футболіст не співає гімн, то йому не місце в основній команді країни. Бо гімн – це не просто пісенька, це настрой, це відношення до держави, до вболівальників, до солдатів, які мерзнуть в окопах заради того, щоб ці клоуни могли вийти на поле. От кажуть, що новачки збірної, як обряд посвячення співають пісеньку. От я би заставляв новачків співати не «Чунга-чанга», а гімн України, щоб вони розуміли куди вони попали. А так розмови – ця гра не мала ніякого значення. Як це не мала? Це гра збірної, це статусна гра. Ви граєте не тільки для вболівальників, ви граєте для всієї країни. Мене сьогодні питали сусіди, які зовсім не цікавляться футболом – ну як там наші зіграли? А наші окунули нас в лайно, нас всіх, І вболівальників і людей байдужих до футболу і тепер пакують шмотки в Туреччину. А навіщо туди їхати? Якось всі призабули, що цю всю халепу утримуємо ми з вами нашими податками. Тепер трохи про футбол. Те, що Шевченко не тренер, а маріонетка для мене було очевидно з самого початку. Не протренувавши жодного дня, по блату стає головним тренером головної команди країни. Пригадайте, як з Ісландією він поставив Коваленка на позицію центрального нападника. Півзахисника - центральним напом?!!! Адже він сам був нападником, більше того, дуже хорошим нападником. І він беззаперечно розумів всю абсурдність такого рішення. Так що там казати про самостійність. Про Коваленка тут багато написано. Хочу сказати пару добрих слів про нього. Можете кидати в мене лайном, після вчорашнього в мене його і так багато. Я пам’ятаю його гру за юніорів. Він об’єктивно був один з кращих. А потім почав грати в основі Шахтаря, і став тим Коваленком, якого так цінує наш головний тренер. Я не проти Шахтаря, як клубу, я проти Шахтаря як явище. Я за Шахтар Старухіна, Соколовського, Дегтярьова, але я проти Шахтаря Ракицького та Кривцова, які не співають гімн, Шахтаря П'ятова, який фотографується з сєпарами. Шахтар, якого тягнуть судді, якому ФФУ скасовує свою ж дискваліфікацію Ісмиілі. І оцей шахтар зробив з Коваленка Коваленка. І тому нічого путнього з нього не буде. Але Шева буде його пхати на будь-яку позицію. Сподіваюсь, в Туреччині він вийде замість Бойка. Лунає критика на адресу Коноплянки, буцімто перетримував м’яч. А кому віддавати? Що робив на його фланзі Зінченко? Що робив на полі Бурячук? Коно забив красивий гол, довівши, що він гравець високого рівня, а те що в нього партнери з шахтарським серцем, так то не його проблема. До слова, приблизно з такої ж самої позиції наш геній дзюдо Степаненко пробив, як казали раніше «по самолетам». І зовсім про наболіле. Маринувати на лавці Шапаренка, який вже третій матч поспіль визнається кращим футболістом Динамо, про якого навіть тренер Словаччини сказав, що він, Шапаренко, йому дуже сподобався – це треба мати неабиякий тренерських хист. На останок пригадався анекдот з дитинства. Зібрав воджь племя і каже: «В мене для вас дві навини – погана і хороша. Погана – у нас закінчилися харчі, тому будемо Їсти гівно». А хороша? Гівна багато.