Не було щастя, так нещастя допомогло ...

Шева все-таки ще не Бог - не може його збірна провести у спарених матчах другий матч на своєму рівні ! НЕ МОЖЕ…. Це давня традиція - виглядати в цих матчах слабше, а вчора просто до невпізнанності ... Перед матчем я себе заспокоював, що у Люксембурга це теж другий матч і ми ніби як у рівних умовах.. Але дійсність виявилася кошмаром.. Могли спокійно і програти і це було б по ділу ... Причини нехай розбирають тренери, але одна з них на поверхні - психологія. ПІДСВІДОМО вийшли вигравати на класі, якого ЩЕ НЕМАЄ.. І тренери нічого не змогли з цим зробити..... Це було чітко видно на фоні супротивника - у тих бажання аж зашкалювало.. І тільки загроза втратити очки наприкінці матчу заставила побігти нашу команду, але це було вже тільки схоже на навал.. Дякувати Богу, молодість супротивника завадила йому скористатися простором на нашій половині ... Не знаю, що ще сказати... Прикро.... Але така селяві ..