Трохи менше як рік тому в Києві відбувався фінал Ліги чемпіонів із футболу. Напередодні цієї знакової події МВС шокувало справою, яку згодом жартома почали називати «Павелкоґейтом». Хоча попервах нічого смішного начебто не було: правоохоронці зафіксували 57 епізодів злочинів, до яких були причетні 328 осіб із 35 професійних футбольних клубів нашої держави.
До приїзду головних осіб європейського футболу очільник національної футбольної федерації Андрій Павелко міг похизуватися справжньою інформаційною бомбою, мало не на рівні з розслідуваннями у французькому футболі початку 90-х років минулого століття чи в італійському на початку 2000-х. Комедія почалася потім. Майже відразу, коли спершу злякані, а потім сміливіші через брак конкретики керівники клубів почали вимагати в обвинувачувачів спростувань і навіть вибачень. І найприкріше, що чіткими аргументами ніхто парирувати це нахабство не збирався. «Гучна» заява керівника САП та віце-президента ФФУ Назара Холодницького про те, що 11 фігурантам у справі про договірні матчі оголошено про підозру, причетних радше не налякала, а додала сміливості.Минув рік. Павелко удаваною боротьби з корупцією у футболі, вочевидь, свого досяг. Нині він не просто президент ФФУ, а член виконавчого комітету УЄФА, входить до дисциплінарного комітету ФІФА. Тобто своє футбольне життя він продовжив мінімум на п’ять років незалежно від того, якою буде влада в Україні та чи залишиться Андрій Васильович головою бюджетного комітету в наступному складі українського парламенту. А з «Павелкоґейту» до наших днів залишилися «ріжки та ніжки». Із гучно заявлених 35 клубів покараний аж один: нещодавно професійного статусу за організацію та участь у матчах із фіксованим результатом позбавлений першоліговий клуб «Суми». Крім того, за маніпулювання підсумками поєдинків президент клубу Владислав Козар та гравці Єгор Луговий, Тарас Дурай і Сергій Геращенков довічно усунені від футболу. Четверо із 328. Додамо, що ФК «Суми» й без того дихав на ладан й ось-ось мав зніматися з чемпіонату із власної волі. З одного боку — так, на старті «Павелкоґейту» саме «Суми» були одним із тих клубів, причетність якого до участі в окремому дивному матчі була доведена. Але з другого — як доведена? 1 квітня 2018 року вже згаданий власник «Сум» Владислав Крамар намагався домовитися з арбітром матчу, щоб його команда не програла луцькій «Волині». За перемогу президент обіцяв заплатити 100 тис. грн, за нічию — 30 тис. грн. «Якщо «Волинь» дасть більше, ми дамо ще більше», — зауважив голос, схожий до Крамаревого. Проте розв’язка поєдинку вийшла трохи комічною: на 51-й хвилині матчу «Суми» виконували штрафний удар. Гравці «Волині», як стверджували експерти з МВС, навіть не стрибали, щоб заблокувати удар. Матч завершився з рахунком 1:0, і наступного дня, 2 квітня, відбулася зустріч, на якій пан Крамар передав арбітрові $3900 (еквівалент 100 тис. грн) за перемогу його клубу. На полі матч судив киянин Олександр Солов’ян, якого трохи згодом правоохоронці затримали й навіть вивели в кайданках із Будинку футболу. Втім, того ж таки дня рефері відпустили. Зараз він далі працює на матчах команд Першої ліги. Джерела Тижня стверджують, що до роботи пан Солов’ян повернувся, погодившись співпрацювати зі слідством. Він начебто передав чимало корисної для правоохоронних органів інформації як про своїх колег-арбітрів, так і про корупціонерів з інших сфер футбольної діяльності. Дивно, що не бентежить нікого й роль у згаданому поєдинку клубу «Волинь» (чи її окремих гравців), на що правоохоронці натякали доволі прозоро. Нині луцький клуб серед лідерів першолігового турніру та є одним із претендентів на підвищення в класі. І це попри те, що в зимовому антракті з «хрестоносців» зняли шість очок через заборгованість перед сербським футболістом Іваном Роґачем — явище в принципі звичне для всіх колективів, до фінансування яких має стосунок Ігор Коломойський. За нашою інформацією, інтереси лучан у ФФУ обстоює особисто віце-президент Вадим Костюченко. Поряд із «Волинню» на Прем’єр-лігу зараз претендує «Колос» із Ковалівки на Київщині, команда, яку вкупі із самим селом фінансує сімейство екс-регіоналів Засух. Буквально минулого тижня відомий журналіст-розслідувач Костянтин Андріюк повідомив, що «Колос» теж підозрюють у нечесній грі, а точніше в роботі з арбітрами. Ба більше, за словами Костянтина, доказова база на клуб із Ковалівки зібрана вже доволі суттєва, і найближчим часом вона потрапить на стіл Контрольно-дисциплінарного комітету ФФУ.
Інша річ, що чиновники федерації не дуже зацікавлені, щоб справі проти «Колоса» був даний розголос. Причина проста — Засухи націлилися на Прем’єр-лігу і вже збираються будувати сучасний стадіон. Втрачати такого заможного й перспективного «гравця» на тлі тотального занепаду футбольним функціонерам не дуже хочеться. Заради його існування можна заплющити очі навіть на відверті зловживання. Бо ж балачки про тісну співпрацю клубу «Колос» з арбітрами у футбольному середовищі крутяться вже давно. Костянтин Андріюк стверджує, що одним із учасників таких схем був скандально відомий суддя Першої ліги Віктор Арановський. Начебто саме Арановського-молодшого ФК «Колос» використовував як посередника в роботі з арбітрами. А ті вже забезпечували потрібні результати й очки клубу в чемпіонаті. Раніше повідомлялося, що «Колос» намагався купити арбітрів матчу проти «Миколаєва», який відбувся 1 квітня 2018-го. Щоправда, тоді, попри сприяння суддів, не впоралися зі своїм завданням футболісти. Інакше кажучи, попри масові корупційні явища в українському професійному футболі, ритуальних жертв підбирають дуже ретельно й вибірково. Приміром, уже понад десятиліття заплющуються очі на те, що в клубів «Шахтар» і «Маріуполь» фактично один власник і що команда з берегів Азова, яка є фактично фарм-клубом донеччан, систематично «лягає» в зустрічах із головнішим в ієрархії володінь Ахметова без боротьби. Наразі весь гнів каральних органів українського футболу спрямований, якщо не брати до уваги показової страти напівпритомних «Сум», на молодіжні команди. Скажімо, наприкінці лютого Апеляційний комітет ФФУ залишив у силі рішення в «справі донецького «Олімпіка» від 8 листопада 2018 року. Згідно з ним командам U21 та U19 ФК «Олімпік» заборонено брати участь у решті матчів сезону-2018/2019 та в сезоні-2019/2020 загалом серед команд U21 та U19 під егідою ФФУ, Української Прем’єр-ліги та Професійної футбольної ліги. Причина — систематична участь у матчах «на букмекерські контори». Ще три «показові страти» відбулися на початку квітня. Прес-служба Національної поліції сповістила, що в Запоріжжі під час передавання грошей були затримані двоє організаторів поєдинку в інтересах букмекерів. Купляти збиралися гравців луганської «Зорі» (не старших за 19 років), які мали забезпечити поразку своєї команди від ровесників із київського «Динамо». Затриманими виявилися 31-річний екс-футболіст, вихованець донецького «Шахтаря» Сергій Кобзєв і відсторонений торік за спробу підкупу гравців львівських «Карпат» (U19) арбітр із Києва В’ячеслав Молотокас. Повідомляється, що 20 тис. грн футболістам «Зорі» мали передати відразу, а решту 75 тис. грн — після забезпечення потрібного результату. За словами генерального директора клубу «Зоря» Сергія Рафаїлова, футболісти повідомили про пропозицію керівництво клубу, а те — працівників Нацполіції. За те, що футболісти не стали співпрацювати з шахраями, керівництво луганського клубу виписало гравцям премії. Довічну дискваліфікацію також начебто має отримати екс-тренер донецького «Металурга», кам’янської «Сталі», ужгородської «Говерли», львівських «Карпат», харківського «Металіста» та «Маріуполя» Олександр Севідов. Причина — систематична участь 49-річного спеціаліста в організації договірних матчів. Щоправда, при цьому не повідомляється, наскільки широкою є географія дії дискваліфікації. Це питання актуальне, адже сьогодні Олександр Володимирович очолює болгарський клуб «Верея». Зауважимо, що тренера першолігового клубу «Миколаїв» Руслана Забранського, арбітрів Євгена Арановського, Олександра Павлюка та Олександра Сахна, помешкання яких були обшукані працівниками МВС рік тому, разом із Севидовим та Віктором Арановським наразі не чіпають. Тож попри ілюзорність більшості процесів, Андрій Павелко та очолювана ним ФФУ залишаються в тренді. Вони намагаються відповідати на запит суспільства про очищення українського футболу від корупції. Так, ця боротьба здається штучною і зачіпає переважно лише другорядних учасників процесу. Але обнадіює її постійність і безперервність, що тримає в тонусі всі ланки футбольного господарства й змушує бути пильними навіть вітчизняні топ-клуби. Відомо, що з метою недопущення зовнішнього втручання деякі команди почали очищувати лави, проводячи внутрішні розслідування. Показовий приклад — донецький «Олімпік», який має славу піонера матчів на букмеркерські контори в Україні. Негласно команда навіть має прізвисько «тотал більше 2,5» (за те, що матчі за її участю часто були результативними й перевищували стандартну в букмекерських лініях для двох команд суму голів — 2,5). Так ось, потішивши пресу цитатою, що голова комітету етики й чесної гри ФФУ, італієць Франческо Баранка «вважається в себе на Батьківщині хрещеним батьком договірних матчів», донеччани все одно регулярно проводять внутрішні розслідування, наслідком яких є необґрунтовані, на перший погляд, звільнення гравців і тренерів. За нашою інформацією, на поліграфі футболістів регулярно допитують у прем’єр-ліговому ФК «Львів». Штучність боротьби все-таки дає свої результати. І нехай більшість винних залишається непокараною, небезпека втратити роботу та, зважаючи на тісні зв’язки у футбольному середовищі, навіть випасти з добре оплачуваної професії лякає причетних не менше, ніж відповідальність перед органами правосуддя. Іван Вербицький , УТ