Чому деякі вболівальники Динамо вважають, що якщо весь час критикувати команду, принижувати її гру, футболістів, тренерів, президента клуба, то цим вони демонструють безмежну любов до неї?
«Б'є, значить – любить», «Б'є, бо заслужили», «Самі винні»?
Насправді, з медичного погляду все це приниження окремими вболівальниками Динамо дуже просто пояснюється!
Якщо команда, за яку ви вболіваєте виграє або грає добре, мозок починає випускати нейромедіатор дофамін, який безпосередньо бере участь у регулюванні центрів мотивації та задоволення.
Ця реакція працює й у зворотному напрямку – якщо команда програє, вивільняється кортизол.
Якщо Динамо погано грає тривалий час та при постійних незапланованих втратах нею очок, виникає хронічний стрес, що є головним фактором, який призводить до підвищення рівня кортизолу.
Нервові перевантаження змушують організм використовувати всю доступну енергію на рішення поточної задачі – саме це є головною функцією гормону кортизолу.
Постійне перебування в подібному режимі вимотує організм і порушує його роботу.
Одним з основних симптомів високого кортизолу вважається набір зайвої ваги навіть при дотриманні дієти і регулярних фізичних тренуваннях.
Іншими симптомами є постійна нервозність, депресія, безсоння, проблеми з травленням (здуття, закріпи, діарея), пітливість і часте сечовипускання.
У вболівальників можуть спостерігатися навіть проблеми з потенцією!
Першим кроком в зниженні кортизолу є дієта з вживанням вуглеводів виключно низького і середнього глікемічного індексу, акцент на рослинних жирах, мінімізація кави, алкоголю, нікотину та інших стимуляторів.
Другим кроком є розвиток здібностей боротьби зі стресом – заняття йогою та іншими спокійними фізичними навантаженнями, а також медитація.
Якщо відмова від вживання алкоголю, нікотину, або медитація вже не допомагає, тоді вболівальник вимушений перейти до контрольного методу – перенесення своєї любові на інший об'єкт, наприклад, Ліверпуль (Ґлорігантерство), або приниження об'єкта своєї любові (Динамо) до "рівня каналізації".
На жаль, багатьом вболівальникам Динамо наразі допомагає лише постійне та якомога більш болісне приниження команди як прояв своєї любові до неї.
На щастя, коли Динамо нарешті вийде з кризи, «то можно просто улыбнуться и после выигранного турнира сказать - как же ты был неправ!» (С)
П.С.
Ґлорігантер (англ. glory hunter — «мисливець за славою») — уболівальник (зазвичай, футбольний), що підтримує команду, яка дуже популярна, успішна або модна.
Коли команда починає програвати, ґлорігантери перестають підтримувати «улюблену» команду й перемикаються на іншу.
Водночас, фанів, які почали вболівати за клуб у моменти найбільших успіхів і, попри невдачі, продовжують упродовж багатьох років підтримувати клуб, не вважають ґлорігантерами
Доля правды есть, безусловно, но все не так просто.
Хотелось бы уточнить- автор знаком с понятиями "стресс" и "дистресс"?
Це відбувається завдяки так званим дзеркальним нейронам – тим самим, що дозволяють нам відчувати емпатію.
Це явище дозволяє відчувати зв'язок і спільність без вербального спілкування та безпосередньої розмови.
"Почему же тогда к одним людям у нас возникает сочувствие, а к другим нет? Похоже, одна из причин в том, что наши нейроны могут удачно «отзеркалить» лишь те эмоции и жесты, которые кажутся нам знакомыми и понятными"
Вот, оказывается, когда тренеры ставят игру, непонятную болельщикам, они на самом деле их оберегают от стресса))))