Стартовий склад «Динамо» жодним чином вболівальників киян оптимізмом не надихав. І багато з них (я у тому числі) приготувалися гідно прийняти свою долю. Одразу виникло питання (мабуть, до тренерського штабу): як так, в минулому сезоні травми постійно викошували пів команди, тепер наче новий сезон, клуб пачками роздає гравців по орендах (Супряга, Булеца, Смирний…), а потім зібрати основний склад – проблема?
Знову ключові гравці (Циганков) травмовані, як так?Але безпосередньо до гри. Я не буду ставити запитання: а що сталося? Сталося те, що «Шахтар» нехлюйські грав у захисті. От взагалі ніяк. Важко носити воду у решеті. А захист гірників нагадував решето. Якби з донеччанами грала команда штибу «Аякса» часів минулорічного серпня, думаю, результат для шахтарів був би катастрофічним.
А так подекуди, «Шахтар» своєю активністю біля воріт Бойко, примушував киян думати про захист власних воріт. Тим не менш, динамівці ще у першому таймі могли відзначитись – Вербіч з меж карного майданчика влучив у захисника. Болбат на своєму фланзі стабільно програвав Миколенку і Вербічу, компенсуючи це порушеннями. А коли і це не допомагало, на виручку приходив арбітр Романов, фіксуючи вигадані порушення. Як наприклад у випадку, коли Болбат пролетів повз Вербича, сам втратив рівновагу і вилетів за межі поля. Або, коли Вербіч увірвався в карний майданчик, чисто по швидкості випереджаючи Болбата і той йому поставив – ні, не спину, дивіться повтор (!) – а випростав ліву руку перед хавбеком киян, зваливши його. Арбітр Романов судив єдино можливим в Україні чином, тобто, продонецькі, нічого не помітив, а найоб’єктивніший коментатор найсправедливішого телеканалу важно заявив, що такої боротьби у штрафному буває повно. І взагалі таку боротьбу в будь якому футбольному магазині можна придбати. )))
… Початок другого тайму нагадував початок першого і зрештою все котилося до чергової перемоги «Шахтаря». Так, надійно грав Денис Бойко, так, окрім удару Марлоса, який кіпер киян потягнув, і забитого, через вкрай невдало вибитий Бєсєдіним м’яч, голу, донеччани нічого суттєво небезпечного для воріт киян не створювали. Так, кружляли навколо штрафного майданчику динамівців, прострілювали. Але, якщо кияни акуратно відбивали м’яч, а ще краще, вигравали підбори, то на цьому все і закінчувалось. Проте, на той час гірняки вели рахунку і їх все влаштовувало.
Але у цей вечір футбольні боги явно були за «Динамо». Кияни не організовували відчайдушного штурму воріт суперників. Тут своє слово сказали «герої оборони» помаранчево-чорних. Причому, як не дивно, це був не Болбат. Спочатку при подачі кутового Бурда продавив (Кривенцова - помилка, насправді, Мораєса) і вигравши верхову боротьбу, спрямував м’яч у кут воріт Пятова. Гірники розгубилися. Буквально через три хвилини Де Пена безперешкодно м’якою передачею знайшов у карному майданчику Гармаша, якого ніхто (!!!) не тримав. Денис нічого не вигадував, бо після такого прийому вже не було чого вигадувати, дотягнувся до м’яча і у падінні спрямовав його між ніг Хочолави і повз руки Пятова у кут воріт. От як тут не повірити у вищі сили – Гармаш бив у напрямку свого падіння і цей азимут співпав з максимально виграшною траєкторією!
Ось так вечір, який не віщував динамівцям нічого втішного, закінчився для них розмаїттям вогників телефонів, увімкнутих вболівальниками на трибунах, феєрверками і салютами у нічному одеському небі на честь їхньої перемоги.
Будемо вважати цей результат добрим знаком. Але не більше. Та чекати на повернення травмованих гравців і набуття київським «Динамо» стабільної осмисленої гри. А що ще залишається вболівальнику?