Звернення до Олексія Михайличенка

Шановний Олексію Олександровичу! Не знаю, чи читаєте Ви цей сайт, і зовсім мало шансів, що Ви прочитаєте цей текст, але все ж спробую.

Ви були одним з найулюбленіших моїх футболістів Динамо 80-х. Ви були "трудягою" на полі, Ви віддавались грі на 100%. Майже все своє футбольне життя Ви присвятили ФК "Динамо" (Київ).

Як гравець, як тренер, як функціонер. Чи варто ВІДДАВАТИ своє життя Динамо? Я в прямому сенсі цього слова. Адже ті переживання та витрачені нерви можуть призвести до сумних наслідків. А чи варто так ризикувати? Зрозумійте мене правильно: я вже більше 30 років вболіваю за Динамо. Одне життя - одна любов. І коли Ви повернулися на тренерський місток - я був проти. Не через Вашу кваліфікацію, а через ту "спадщину", що Вам дісталась. Команда в жахливому стані, як функціональному, так і психологічному. І, розгрібаючи наслідки "роботи" попередника та борючись з непрофесіоналізмом деяких Ваших "підопічних", Ви можете витратити забагато нервів. І при цьому за всі невдачі винним зроблять Вас.

Тепер, власне. про підопічних. Дуже Вас прошу: 1. Віддайте Миколенка та Вербіча в Динамо-2 на перевиховання. 2. Подаруйте комусь Кадара. 3. Натякніть якось Родрігесу, що, по-перше, футбол - гра командна, а по-друге, якщо не вміє бити по воротам, то хай лишається після тренувань і відпрацьовує.

І, головне, заради Бога, бережіть свої нерви!