Три жахливих ганебних провали Динамо за останні два роки

Перший.

Найбільша й найганебніша за всю історію клубу поразка в єврокубках. Динамо-Челсі. 0-5. На домашньому заповненому НСК "Олімпійському". З нулем ударів по воротах. З нікчемною безхарактерною грою.

Якщо любите згадувати 7-0 над Барселоною, то так само завжди пам'ятайте 0-8 від Челсі. Аргументи - "та це ж Челсі" відхиляються одразу.

Другий.

Провальний безхарактерний виступ у груповому турнірі Ліги Європи 2019/2020. Невихід з однієї з найслабших груп. Більш легка група була хіба що у Севільї - представники Кіпру, Люксембургу, Азербайджану.
Окремо - сумарна вартість гравців усіх суперників Динамо була меншою за вартість гравців Динамо. Тільки в них було бажання гідно виступити. Зокрема, Копенгаген продовжує виступ в ЛЄ.

Третій.

Чемпіонат України 2019/2020. Програш головному конкуретну 23 очки. Без шансів в особистих зустрічах. 9 поразок в 32 матчах. Команду виштовхали дупою вперед на друге місце, можливо навіть внаслідок якихось домовленостей. До речі, в останньому матчі Колос виглядав навіть дуже симпатично, враховуючи технічні можливості гравців.

І на додачу до всього - команда привчила до поразок. Ну програли, ну то й що? Перший раз чи що? А обличчя гравців після поразок? Посміялись, пообнімались, посідали в автобус/машини та й роз'їхались. Їх то не хвилює.

І що маємо?

Раніше б просто написав - усіх, окрім (Вербич, Пена, Циганков, Дуелунд, Миколенко, Бурда, Бущан, Сидорчук(?) ) - "в мішок і з мосту" (с) Вітя.

Але ж проблеми, і це вже очевидно, глибокі і системні. І застарілі.

Ну була "жорстка розмова" у Суркіса на базі з гравцями. І що? Проблеми комплексні - адміністрація, селекційна служба, тренери, ставлення гравців. А може Суркісам зараз не до футболу.

Такі ось думки.