Війна між «другосортними» вболівальниками і мухоморами.

Кінець сезону був емоційним і драматичним, коли ми то несамовито раділи перемозі в Кубку і над Зорею в «в матчі за срібло», то хапалися за голову від 9 матчів поспіль з пропущеними голами в чемпіонаті і провального останнього матчу. Здавалося, усі емоції вичерпані і ми виснажені до нестями.

Проте наступні дні принесли звільнення Михайличенка і убивчу новину про нового тренера.

Якщо спочатку верх брали противники румунського шахтаря, то незабаром підключилася важка артилерія – деякі спеціалісти перестали відмічати ювілей і через день знімають відео з промиванням мізків, інші спеціалісти хвилюються з своїх діточок, а тому мовчать, ніби їм поставили «Мат і Мат». А дехто просто прийняв життя таким, яким воно є насправді, а не таким, як намріяв у дитинстві.

Проте, справедливості заради, є люди, які щиро вірять в те, що нова ера Динамо стартувала з Бухареста. Розберемо плюси нашого нового сивочолого гетьмана.

1. Досвіду найбільше всіх у тренерському світі
2. Бажання грюкнути дверима перед… скажемо так, пенсією
3. Довести Шахтарю, що вони кроти невдячні
4. Авторитет і характер достатній для кучки мажорів

З іншого боку ми маємо тих, хто небезпідставно вважає цей «трансфер» Суркіса найбільш невдалим. Їх аргументи жорсткі і невблаганні.

1. Старість не дозволить побудувати команду – елементарно важко встигнути
2. У Луческу немало провальних сезонів з різними командами
3. В Шахтарі він мав повний карт-бланш і українські футболісти там були людьми другого сорту
4. Великий відсоток вболівальників не приймають його, як особистість, в тому числі самі активні, що є великим тиском на тренера
5. Фінанси Суркіса, по його ж словам, зовсім не ті, що були раніше

Аргументів у різних сторін ще багато, але де ж війна між Заходом і Сходом, між імперією зла і жалюгідними імперіалістами, між більшовиками і меншовиками?

А її немає насправді, хоча деякі мухомори з-за порєбріка, а також місцеві бліді поганки розкачують ситуацію і намагаються пояснити одним, що вони вища раса, а іншим, що вони недовболівальники. І все ж я вірю, що здоровий глузд переможе, і ми усі любимо Динамо більше, ніж власні амбіції і не дозволимо певним особистостям зіткнути нас лоб до лобу.

Тому попрошу усіх не переходити на особистості, давати опонентам висловитися, спробувати зрозуміти їх позицію і не вилучати коментарі з блогів.