Конфлікт мозку і серця.

Частина перша. Інфаркт після інсульту?

Динамівське серце… Це словосполучення останнім часом стало звучати , на жаль , як приниження. Хто у цьому винний? Суркіс? Тренери, до яких це словосполучення все частіше вживають? Журналісти? Вболівальники? Напевно, усі мають свій відсоток, який згасає у вище згадані послідовності.

З давніх часів серцю надавали люди особливе значення. Можливо, тому ,що це єдиний орган, роботу якого постійно відчували. Застосовували як символ чогось у ритуалах, символ кохання, відданості та інших відчуттів. Свої дії , особливо помилкові, пояснювати як керування за покликом серця. Хороша «відмазка». А серце в цю мить просто перекачувало кров. Насправді, ми повинні керуватися іншим чуттєвим органом. І це точно не дупа.

Тепер перекладемо аналогії на футбол. Просте запитання: Лобановський для нас серце чи мозок? Базилевич, Маслов…Переважна більшість, напевно скаже :»Мозок». Але чомусь останню плеяду тренерів ми називаємо «серцями»? Можливо, вони більше керуються емоціями? Більше тренери-мотиватори чим тренери-тактики? Вміння поєднувати ці риси штука непроста.

Нещодавно я переглядав матчі збірної СРСР на Чемпіонаті Європи – 88. Перед першим груповим матчем з Нідерландами я вирішив порівняти футбол теперішнього «Динамо» і «Динамо» вісімдесятих (у складі СРСР грало по 9-8 польових гравців з Києва). Я пам"ятаю результати, емоції , а гру – не пам"ятаю. «Гра забувається, результат – ні», як казав Васильович. Я почав вболівати за СРСР-Динамо без прізвищ, з емоціями, подекуди з матюками,як це буває в останніх сезонах. Я дивувався віддачі, фізичні готовності, підстрахуванню, пресингу – цьому загальнокомандному броунівському руху. Я у захваті був від ривків з місця і швидкості Бєланова, його гольової передачі на Раца і водночас відправляв у дубль (хай буде так сказано) за прийняття просто дитячих рішень і ударів з закритими очима…

Після першого тайму я зрозумів, що такий футбол мене розриває навпіл. Навіть більше, я незадоволений грою. До штрафної – все добре: пас, переводи, швидкість, індивідуальна техніка, а ось перед штрафною все зводилось на прості навіси які читались захисниками чи воротарем.

На другий тайм я вирішив прослідкувати за грою Нідерландів, адже вони рахувались законодавцями того ж тотального футболу, у який грала збірна СРСР-Динамо. Я в шоці! Вони грали так само. До штрафної у пас, а далі навіси-закидання. Чи не єдиний пас низом у штрафну, зряче розіграний на Гулліта.

Після першого матчу подумав. що це перша гра і в подальшому я побачу щось інше. Та я помилявся . Всі команди на цьому чемпіонаті грали у схожі манері і темпі. У фіналі зіграли команди, які найменше помилялись у захисті. Всі і команди віддавалися грі на сто відсотків. Ще можна відзначити , в загальному, такі моменти: до суддів ніхто не фиркає, не симулює, підкати – ноги відривали, а суддя тільки свиснув:»Штрафний» і побіг спокійно далі. А тепер – суцільна клоунада. Монзуль просто з телевізором бігала би по полю, особливо у півфіналі Нідерланди – Німеччина. Всіх би вигнала, залишились тільки воротарі….Запасні..

Та повернімося до сердець. Після перегляду архівних матчів, я зловив себе на думці; Десь я вже таке бачив. І згадав – перший матч Михайличенка на посаді ГТ. У сині вишиванці. Пам"ятаєте? Команда зробила масу навісів, чого не було при Хацкевичу. І в подальшому такі ж матчі. «Динамо» тоді не виграло. Не така віддача, фізична готовність, безліч втрат на рівному місці…

ГТ-серця навчали грати у той футбол , у який грали самі. Але це футбол минулого. Так, на той час у процесі еволюції футболу це був вищий пілотаж. Але навіть Лобановський у дев’яності розумів що цей футбол відходить. Недарма він просив Шевченка записувати тренування «Мілану». Зрозуміло, що не для колекції. Потужний мозок далі навчався.

Підсумовуючи першу частину можу порівняти роботу таких тренерів як Лобановський як роботу мотонейронів першого порядку ( клітини головного мозку , які, навчаючись, дають команду для виконання дії клітинам спинного мозку), а роботу ГТ-сердець як роботу мотонейронів другого порядку (нервові клітини спинного мозку, які чітко виконують команди з головного мозку. Якщо йде відмирання клітин головного мозку(інсульт) , то мотонейрони другого порядку працюють рефлекторно) .

Частина друга. Призначення Луческу. Непрямий масаж серця.

Всі розуміли, що для «Динамо» повинні бути кардинальні зміни, потрясіння.. В цілому, вболівальники не задоволені грою команди мінімум чотири останні роки. Прийшла нова плеяда гравців, а їх ще треба учити грати у футбол. Ця молодь почала деградувати, ще не розвинувшись.

Призначення Луческу я сприйняв болісно. Два дні ходив у шоці. До поки один уболівальник «Шахтаря» мені не сказав: «ЦЕ ВАМ ЗА МОРАЄСА!!!»…. І тут я включив мізки і відповів:

• Ти що, молодий дурню, думаєш, що прихід Луческу нашкодить Києву? Це вам це підписання ой як поперек горла! Так ми ще поплюємося трохи, але якщо у цигана піде усе добре, «підгорати» буде у вас. Ваші «Футболи» його перемішають з багном.

Це в них не вперше. З Блохіним було так само . Поки він вдало тренував збірну, то на руках носили. І Ірішку у ведучі , і пісні. А як тільки перейшов у «Динамо», то зразу ж у перші передачі полилися помиї від усіх хто був присутній на передачі. Та бідна дочка, Іріша, сиділа зніяковіла і слухала усе. Правда, на захист став тільки Сабо. Потім і Іріша пропала.

Отож, призначення Луческу це стало великим потрясінням для сердець. Розряд, і ще розряд! Яким воно вийде : емоційно –популістичним, чи новим витком у розвитку усієї академії ? Буде видно.

І ще одне. Чому ми не сприймаємо Луческу? Тому що він був частиною системи , яка веде себе беззаконно не тільки у футболі. Луческу вже не в системі. Та вона і надалі займається брудною роботою. Усі оці Ахметови, Палкіни, Павелки дуполизи Денисови... Мірчі уже можна подарувати в’язану шапочку. Він ще зіткнеться з цією системою. І, чорт забирай, мені цікаво буде за цим всім поспостерігати.

Я готовий закрити очі на колишні фейли Луческу, в обмін на поставлену гру не тільки у перші команді. Я хочу, щоб «Динамо перемагало. Я хочу бачити ці перемоги! Бо час біжить, і моє Динамівське серце колись зупиниться.

Пи.Си. Блог був написаний до першого оф. матчу.