Афера чи далекоглядний план розвиту?

Отримати щось на блюдечку з блакитною кайомкою, значить, безпідставно і проти всяких очікувань отримати щось - що ти бажаєш, причому на самих вигідних для себе умовах. Вперше подібну фразу вжили Ільф і Петров в романі "Золоте теля".

Після вчорашнього матчу у мене особисто склалось враження, що Андрій Шевченко дуже добре прочитав безсмертний твір та, вдягнувши на себе образ такого собі Бендера-Задунайського два роки водив за носа українське навколофутбольне суспільсьтво.

Об'єктивно, вдала гра нашої збірної протягом першої Ліги націй, вихід на ЕВРО-2020 з першого місця в групі, давали привід до оптимізму. Створити боєздатний колектив із "гадкого каченяти" - багато чого варте.

Мабудь Шевченко і сам повірив в те, що так звана "афера" з прищепленням команді, яка складається з більшості гравців, що звикли грати в "бій-біжи", атакуючого стилю із контролем м'яча матиме велике майбутнє.

Я звісно можу зрозуміти, що вимушене авральне наповнення команди гравцями, яких би в інших умовах навіть і не пригадали б, дало певний вплив щодо "досягенння" негативного результату. Однак в мене особисто виникло подвійне враження від гри і визріла відповідь - одна, але на всі питання одразу. Як Бритва Оккама, коли не потрібно шукати складних відповідей, тому що сама проста відповідь і є вірною.

Отож...

По нових гравцях.

Бущан. Відверто не рівень для збірної. Можливо внаслідок відсутності досвіду багато нервував і передавав нервозність захисникам, з яких двоє також грали вперше. Враховуючи що Жорі вже 26, навряд чи він навчиться грати на виходах під час кутових і флангових подач та бути лідером штрафного майданчика. Динамо теж треба замислитись над укріпленням позиції голкіпера.

Забарний. Був переляканий більше навіть, ніж Бущан. Тут все зрозуміло: дебют, та ще й з таким суперником. У Іллі все попереду, впевненість прийде з часом.

Конопля. Як мінімум, не злякався. Проте, як і у Забарного не має досвіду в таких іграх і все попереду. В перспективі може бути підміною умовному Тимчику.

Макаренко. на даний момент його рівень - Кортрейк. Як на мене Євген сильно здав з часу уходу з Динамо.

Зубков. Для першого разу нормально. Були старання. Але відсутність взаєморозуміння нівелювала всі його старання. На перспективу.

Чеберко Почав другий тайм більш менш пристойно, а потім "посипався". Так би мовити, не впривдав виданий аванс. Особисто я не бачу користі від цього гравця у найближчій перспетиві.

По інших, присутніх на полі коротко:

Не бачу користі на перспективу від Харатіна та Безуса. Соболь та Яремчук - на своєму рівні, з гри не випали і на цьому дякую. Михайличенко не краще Соболя. Циганков забив гол, який фактично сам створив, - і цим все сказано. Малиновський - без коментарів. Ярмоленко - як завжди останнім часом сірувато, хоча від нього завжди очікуєш якогось нестандартного рішення, а воно не приходить.

Гра, як і із Іспанією була відверто провальна у плані побудованої тактики. Ось тут вже згадувана мною Бритва Оккама: ну не може наша національна збірна грати першим номером із командами із топ-чемпіонатів!!! При чому це стосується Збірної України всіх часів і зі всіма тренерами! З рівними по класу суперниками можуть грати на рівних, а в залежності від ситуації видавати яскраві матчі. Як тільки попадеться умовний Люксембург, то команда топчеться у намаганні зламати виставлений "автобус", при цьому часто може наразитись на контратаку. А от з топами ЗАВЖДИ грали від оборони. Що Сабо, що Блохін і Михайличенко, що Фоменко завжди із сильними суперниками грали від оборони на контрах. Яскравий приклад - 2:0 проти Франції у Києві при Фоменку. І Андрію Шевченку це потрібно сприйняти, а не намагатись придумати велосипед.

Ні, я звісно не за повернення ретроградного стилю гри. Проте, скільки б Шевченко не намагався отримати позитивний результат "на блюдечку з блакитною кайомкою", рівень його граців не дозволятиме цього зробити. Так, можуть... Початок другого тайму показав, що футбольний інтелект у більшості гравців присутній, проте ні чемпіонат Бельгії, ні тим більш УПЛ не створюють належних умов для тренування концентрації та фізичних кондицій футболістів. Недарма ж Малиновський, який грає в Італії був чи не яскравішою постаттю у вчорашньому матчі.

Шевченко, як на мене із своєю маніакальною ідеєю гри в атакуючий футбол сам заганяє себе у глухий кут. Не може сучасна команда рівня України грати зі всіма суперниками в однаковий футбол. Потрібні різні тактичні схеми гри, а цього я особисто у команди протягом двох років не бачив, окрім матчу з Португалією, коли результат був важливіший за красу гри та тотальний контроль.

Одним словом, наступні два матчі покажуть, чи є у тренерського штабу стартегічний план "Б", або "афера" продовжує своє життя.