Ломаченко-Лопес: невиправдана жертва.

Ломаченко програли.

Так, можна сказати, що Лопес у більшості записаних на його рахунок раунді жодних серйозних ударів не доніс. Можна сказати, що комбінації, проведені українцем після екватору були на порядок більш яскраві і переконливі, ніж попадання мексиканця в блок і по корпусу. Можна стверджувати, що Лопес - амбал, і взагалі ця вагова категорія не є природньою для Василя.

Яким би не був огидним треш-ток від сімейки Лопес, але цієї ночі Теофімо виявився кращим. Василь обіцяв затягнути опонента на глибоку воду, і там втопити. Добре, затягнув - бій перейшов у пізні раунди.

Першу половину лідер p4p відверто відсидів на велосипеді, перебуваючи в глухій обороні, раз чи два за раунд видаючи чисті, але слабенькі попадання. Як би це був любительский бокс, перша половина могла буть за ним. Але це профі, і всім було ясно, що чемпіон наразі програє.

Що це було? Тактичний хід - дати молодому Лопесу вимахатись, а потім брати його тепленьким? Вочевидь ні - промахи забирають сили, але тоннаж ударів, що беруть його на себе блок і корпус - ніяк не менше. Активність мексиканця в стартових раундах принесла згодом дивіденди, і я зараз навіть не про суддівські балли.

Беззубі півбоя від української команди можна споглядати з двох ракурсів. Перший - Ломаченко у відповідь на усі погрози вирішив поганяти понти: хай молокосос покаже усю свою удаль і міць, з тим щоб потім бути показово декласованим і випоротим.

Другий - Лопес виявився куди більш швидким і розумнішим у ринзі, аніж видавалось, з огляду на його сценічний образ дуболома а-ля Деонтей Уайлдер, і Ломаченко із батьком просто не можуть підібрати ключі, як до нього підступитися.

Кажуть, що істина зазвичай живе десь посередині, але коли Василь нарешті ввімкнувся, і Теофімо почав отримувать на горіхи по три чистих удари чітко в фейс, про середину гадки не малось. Українець міцно перехопив ініціативу: суперник пропускав на різні смаки і рятувався всіми правдами і неправдами, не погребував навіть нижче пояса побить. Коротше кажучи, наступив момент відповідальності за слова перед боєм: Лопес почав тонути, тонув, але не втоп. Дванадцятий вирішальний раунд, вийшов +-рівним.

І навіть не можна скзати, що мексиканець вчинив якийсь героїчний камбек. Він і до того зберігав він хоч і виглядав паскудно, але не розклеївся під атаками, мав свою контр-гру, просто тотально не встигав. А в останні три хвилини знайшов свій ритм.

Чого не забракло українському чемпіону, аби додавить до перемоги? Може, тих сил, що супротивник забрав ударами по пресу на першій половині дистанції? А може, мотивації виграти ціною будь якого ризику? З рештою, сам Василь казав, що бій з Теофімо не є головним в його кар'єрі.

Як би то не було, все в руках Ломи. Він вів свою складну шахову партію, і він її програв. Жертви не принесли вирішальної переваги, матової атаки не вийшло. І тільки йому тепер вирішувати, як грати далі.