Почнемо з приємного. Насамперед, вітаю ФК Динамо Київ та всіх уболівальників команди із золотим дублем (навіть із хет-триком, адже цей сезон розпочався з перемоги у Суперкубку). Також окрема вдячність колективам за справді змістовну гру, котра тримала вболівальників біля екранів впродовж усіх 120-ти хвилин матчу.
А тепер кілька слів про речі менш приємні. Про речі, які не настільки відомі серед нетернопільських уболівальників. Почну з того, що сам я з Тернополя, міста, куди гранди футболу, на зразок мого улюбленого "Динамо", заїжджають не так часто (у найкращому випадку, двічі на рік, як у 2021-му). Саме тому для звичайного тернопільського вболівальника футболу проведення в місті фіналу Кубка України виглядало головною спортивною подією року. Минулоріч, у зв'язку з карантинними обмеженнями, фінал провести в Тернополі не вдалося, проте цього року свято для фанів відбутися мало.
Без сумніву, для мене, як і для багатьох уболівальників "Динамо" (та й узагалі футболу) у Файному місті можливість подивитися наживо на гру Циганкова, Родрігеша, Миколенка, Кенджьори, Шапаренка, Буяльського, Юрченка та інших відомих виконавців було радістю. Тому одразу вирішив придбати для себе квиток на гру.
На офіційному сайті УАФ 8 травня з'явилася інформація про рішення оперативного штабу Тернополя заповнити трибуни лише на 20% (зважаючи на загальну кількість місць стадіону (а це 15 150), 20% - це 3 030). Не хочу здатися особою, що виступає проти коронавірусних заборон, проте на матч тернопільської "Ниви" у Першій Лізі на 16 травня було дозволено заповненість трибун на 50%). Невже в неділю порівняно із четвергом епідеміологічна ситуація настільки покращиться? Але мова зараз не про це. УАФ на своєму сайті повідомила, що частину квитків (із тих 3 030) було розподілено між ФК "Динамо" Київ і ФК "Зоря" Луганськ, а частину Федерація вирішила розподіляти самостійно (видавати їх ветеранам АТО-ООС, дітям із ДЮСШ, футбольним ветеранам, а частину реалізувати через продаж онлайн).
Згідно з інформацією міською ради міста Тернопіль за 11 травня (а це за два дні до гри), продаж частини квитків мав відбуватися онлайн (без вказання лінка, за яким можна було б перейти та купити квиток). Однак жодного продажу так і не відбулося. Міська влада відхрещувалися, заявляючи, що продажем займалася УАФ. Федерація ж у свою чергу не повідомляла жодної чіткої інформації, а тим уболівальникам, що хотіли поцікавитися можливістю покупки квитків, давала посилання на рішення оперативного штабу за 8 травня, про яке я вже написав вище (і жодної конкретики). У день матчу знайомий повідомив мені, що зумів "дістати" один квиток "по знайомству" в Управлінні спорту Тернопільської області, яким натомість квитки дісталися від Федерації футболу області (імовірно, в якості тих квитків, які мали бути розподілені між ветеранами АТО, дітьми з ДЮСШ тощо). Весело, чи не так? Також у день гри перепродували частину квитків через сайт OLX (приблизно 800 - 2 000 грн. за квиток). Ось так і розійшлися білетики між "своїми" та "баригами". Звичайний тернополянин квиток через вільний продаж отримати не міг.
Кубок для тернополян, кажете? Свято для міста? Кумівство, ось і все. Можливо, багато з тих, хто читає цей текст, може відвідати матч "Динамо" в Києві кожен другий тиждень. Проте для Тернополя приїзд гранда був справді подією. Яку зіпсували. А так хотілося побачити гру "Динамо" в рідному місті... Браво, місцева владо! Браво, Федерація!
Під час підготування матеріалу було використано дані із офіційного сайту Тернопільської міської ради, ресурсу OLX, сайту "Тернополяни" та сторінок Української асоціації футболу та Тернопільської міської ради у Фейсбуці.
Більше того, на хороші місця потрапив. Сидів поруч із лавою запасних улюбленої команди. Мої улюбленці були поруч зі мною.
Так, це коштувало мені певної суми.
Але я там був. Бо дуже хотів цього