Заспокоїтись і грати далі.

Коли Рома Яремчук забив на другій хвилині гол в ворота Казахстану, здалося, що голи в ворота казахів посипляться як із рогу достатку. Але трапилося щось дивне - штанги, поперечина, але гол, який все назрівав і назрівав, так і не стався. Мабуть таки везіння було не на боці Збірної України.

Вже з перших хвилин кинулося в очі, що дехто з наших гравців грає нестабільно - перетримує м"яч, неточно віддає пас, не встигає у захист.

Напередодні згадували 1966 рік, коли на чолі збірної СРСР в авральному порядку поставили Миколу Морозова. Його тактика на гру була простіша за парену ріпу - грайте, як вмієте і як можете. Тоді збірна СРСР добралася до однієї другої фіналу, де програла німцям. На чемпіонатах світу це було найкраще і останнє досягнення країни, в якій ми жили. Ми не знаємо, що говорив Олександр Васильович своїм гравцям в цей короткий проміжок часу після призначення і грою з казахами. Думаю, що сьогоднішня нічия - це скоріше здобуток ніж втрата. Був же вихід Амбетова сам на сам з Пятовим, де наш голкіпер тільки якимось чудом врятував наші ворота від гола. І це була дев"яноста хвилина!

Так що об"єктивно маємо те, що маємо. Попереду ще чотири зустрічі. І треба надіятись, що до плей-офф ми таки доберемось. В Петракова буде після гри з французами вдосталь часу, щоб наступні ігри з фінами і боснійцями провести так, щоб виграти. Всі ж бачили, що наша Збірна має величезний потенціал. За гру створили стільки гольових моментів, яких би вистачило на кілька матчів. Ми ніяк не можемо збавитись від старої хвороби - нереалізації гольових моментів. На жаль мрію про виграш групи прийдеться забути.

Незважаючи на нічию, яка декому здається поразкою, треба відзначити молодого Данила Сікана. Вийшов і забив. Молодець! Доброго слова заслуговує і Коля Шапаренко, який моментами брав гру на себе. Яремчук забив супер-гол.

Пройшло вже більше години після завершення гри у Нур_Султані на "Астана-арені". Біль потроху вгамувалась і тепер можна тверезо оцінити, що сталось сьогодні на футбольному полі з нашою Збірною, яка не змогла перемогти казахів. Мені здається, що причин тут кілька:

1. Перша і мабуть найголовніша - практично не було часу на підготовку до цієї гри.

2. Тренера підписали майже в останній момент.

3. Травми підкосили кількох основних виконавців.

4. Дехто з гравців на разі перебуває в недостатній ігровій формі.

5. Казахи виявилися з залізними яйцями( Де Дзербі).

6. Можливо треба було виставити на цю гру всіх київських динамівців, в тому числі і Дениса Бойка в воротах, а третім центрбеком - Матвієнка, який сьогодні майже не помилявся.

Попереду в хлопців майже шестигодинний переліт і два дні на відновлення. Побажаємо їм гарно відновитись перед грою з французами і не відчаюватись. Український вболівальник з вами, хлопці. Не вішайте носа. Всі ваші перемоги у вас попереду. Дякую за увагу і всім доброї ночі. Все буде добре!