Скандал навколо футболіста Селезньова, роздутий цими днями, виглядає, як не мене, бридко. І не тому що Селезньов хороший. Швидше за все він звичайний хамовитий гівнюк. Але таким самим гівнюком він був завжди. І тоді, коли забивав вирішальні м’ячі за збірну України, «Дніпро», «Шахтар» та інші команди, і тепер, коли він відверто смішний і нікому не потрібний.
Я не запитую у принципових журналістів де вони були тоді, коли Селезньов був на піку слави, чому не підслуховували його розмов та не розпитували про нього прибиральниць та двірників. Тут все ясно – сучасні спортивні і не лише інтерв’юєри діляться на тих, хто бігає за «зірками» і розповідає які вони хороші, і на тих, хто підглядає за «зірками» колишніми та розповідає про них «усю правду». Насправді гівнюки є у кожній футбольній команді. Процент гівнюків у футболі приблизно такий самий, як і у всіх інших сферах діяльності, як і у будь-якому колективі. Різниця лише в тому, що в одних колективах гівнюків ставлять на місце і вони мовчать, а в інших гівнюки є авторитетами. На жаль, чимало моїх футбольних кумирів у звичайному житті є справжніми гівнюками, нехай і не таким хамовитими як Селезньов. Але ж вони славні не тим, їх люблять і вболівають за них тому, що вони краще за всіх грають у футбол. А що вони роблять після гри це зовсім інше. Я хочу пам’ятати Євгена Селезньова, який забив у Львові вирішальний гол словенцям, який вивів Україну на Євро-2016. Я вдячний йому за це. Ну а те, що в житті він гівнюк, то це вже його проблеми… Микола Несенюк
- Але таким самим гівнюком він був завжди.
- ...і тепер, коли він відверто смішний і нікому не потрібний. :)