Моя олімпійська смартопедія. Бадмінтон

  Взагалі  я бадмінтон  довгий час спортивною дисципліною й не вважав. Для мене це було розвагою, неодмінним атрибутом відпочинку на природі чи пляжі. Ми з молодшою сестрою навіть примудрялися грати на балконі нашої квартири у дев'ятиповерховому будинку на Лук'янівці. Увесь фокус полягав в тому, щоб волан не впав вниз на голови сусідів чи перехожих.

І нам це вдавалося! Лише одного разу підступний вітер відправив наш волан у вільне падіння, та на наше щастя, людей під балконом не було, а постраждав, та й не дуже, сусідський собака. Прогавкавши своєю мовою щось на зразок 'Чорт твою маму", він миттю зірвався з місця, не забувши забрати у зубах речовий доказ нашого замаху на його дорогоцінне собаче здоров'я .

Асами бадмінтону ми з сестрою так і не стали, бо для цього треба народитися в Китаї чи Індонезії. А якщо хтось із вас все ж прагне кинути виклик азіатським віртуозам, даю кілька порад:

1. При подачі не цільтесь у найбільш вразливі частини тіла вашого супротивника. Пам'ятайте, що він може відплатити вам тим же.

2. Сітка в ракетці зроблена з коров'ячих чи овечих жил. Тому, якщо ви вегетаріанець, цей вид спорту не для вас.

3. Якщо ви граєте у міксті, слідкуйте за своїм лексиконом. Зв’язки між словами можуть негативно вплинути на моральний стан і концентрацію партнера/партнерши.

4. Якщо ви не задоволені суддею, не жбурляйте в нього ракеткою. Це не теніс, тут платять набагато менше, тому й вимоги суворіші. Якщо арбітр з Росії, краще заспівайте йому народну пісню про їхнього президента.

   Коли ж бачите, що олімпійські висоти в бадмінтоні не для вас, беріть ракетки й волан до парку, знайдть затишну галявину, і насолоджуйтесь!

Євген Шрайман