Риба гниє з голови...

Знаю, що цей мій блог можу забанити Шурік по власних суб'єктивних причинах (бо між критикою і образою така тонка межа, що залишається багато місця суб'єктивізму). Однак, все ж таки наважуся.

З 2002 року Ігор Михайлович Суркіс став Президентом нашого Динамо. До керівництва клубом Ігор Михайлович приступив тоді, коли у керма команди був Валерій Васильович Лобановський, який зумів організувати діяльність команди і клубу завдяки своєму власному великому та заслуженому авторитету та високому інтелектуальному рівню. При цьому, в належному функціонування клубу доклав своєї руки Григорій Михайлович Суркіс, якого я вважаю талановитим організатором та функціонером.

Однак, як показали роки, Ігор Михайлович не справився з високою відповідальністю управління клубу і, в першу чергу, це пов'язано, на мою думку, з його професійною непридатністю для виконання такої роботи.

Раптова та неочікувана смерть В.В.Лобановського та подальша тренерська "чехарда" поступово почали оголяти пробіли саме Ігоря Михайловича у роботі менеджера клубу. Власник і менеджер - це різні поняття.

Була завалена робота із селекційною роботою. Із скандалами із клубу були звільнені Сабо та Буряк. Сам Ігор Михайлович зізнався, що це була його помилка, бо він довіряв цим людям.

Не розроблена концепція розвитку клубу ні на ближню, ні на дальню перспективи. Все, що відбувається - призначення та звільнення тренерів - відбувається спонтанно, суб'єктивно, без належного наукового підходу. Заснована при Лобановскому наукова група Зеленцова по тихому зійшла на "нет". Підбір тренерів відбувається не зрозуміло за якими принципами. Граців "ламають" під свої схеми кожен з тренерів. Заяви тренерів про плани команди (а-ля виграш Ліги Чемпіонів) є не що іншим, як звичайним бахвальством, не підкріпленим ні планами підготовки, ні селекцією, ні розвитком всієї структури клубу.

З кожним роком ми знижуємо планку завдань у єврокубках. На початку 2000-них років, невихід з групи Ліги Чемпіонів вважався невдачею. Зараз вихід в групу вже вважається успіхом. І це не домисли, це слова нашого президента клубу.

За таких обстан є незрозумілою роль Чохонелідзе. Адже у Шахтарі є Палкін, у Дніпрі - Стеценко!!! Їхня роль та функції зрозумілі. Президенти клубів найняли менеджерів для управління клубом. Чим займається в Динамо Чохонелідзе - не знає толком ніхто. Хто несе відповідальність за селекцію - не знає ніхто. Проблеми з легіонерами (Родріго, Діакате, Гільєрие...), яких придбаємо, а потім, як щенят розпихуємо по орендах - глибоко портять репутацію клубу (над іміджем команди взагалі ніхто не працює, нормальної прес-служби немає).

Про уболівальників та відношення до них - я мовчу. На Оболонь народу ходить більше, ніж на стадіон Лобановського! Чому ніхто в клубі не задумається над цією проблемою. Невже президента влаштовує така ситуація? Невже він не відчуває власної вини за це? 

Реальна структура клубу - таємниця під сімома печатками. Хто і за що відповідає - не зрозуміло. З наявної на оф.сайті інформації вбачається, що відділи та управління мають багато дублюючих функцій.

Все це називається - бардак.

І ми хочемо, щоб при такому бардаку у клубі був порядок у команді?

Тут багато є прихильників Газзаєва, які будуть мене нещадно критикувати. Їхнє право. Але хай мені хтось аргументовано скаже: які вони бачуть об'єктивні причини для покращення гри команди і коли ця гра та й результат будуть покращені? Якщо гравці не розуміють тренера, то президент має взяти на себе сміливість і, не затягуючи ситуацію, або повиганяти футболістів, або вигнати тренера. Але скільки можна знущатися над уболівальниками? Адже гра з БАТЕ не єдина погана гра команди. Це вже - система. Після матчів з Валенсією та ПСЖ немає й що згадати на євроарені, щоб уболівальник міг гордитися і пам'ятати такі матчі.

На жаль, я вже не знаю, що ще треба зробити з Динамо Київ, щоб президент зрозумів одну істину: усі системні невдачі команди - його вина. Хай залишається власником, хай ходить по каналах і роздає інтерв'ю, хай сидить у ВІП-ложі, але суміщати бізнес і керівництво футбольним клубом не призведе ні до чого доброго. Спочатку треба, як на мене, найняти толкового менеджера, який би склав план розвитку команди, визначив у цьому плані спортивну складову, економічну складову та взяв би на себе певні зобов'язання для досягнення певної мети. Ну не тягните Ви, Ігоре Михайловичу, цю лямку. Проаналізуйте свої ж інтерв'ю, прослухайте свої ж обіцянки, починаючи з 2002 року. Я думаю, Вам буде соромно.

Для тих, хто вміє слухати і думати, пропоную ось такий відеорепортаж: http://www.youtube.com/watch?v=D0WDR0HC3is  http://www.youtube.com/watch?v=CIzUCv0GSGg   http://www.youtube.com/watch?v=GtEgDtS9riY.