До Ігор у Нагано 1998 року мало хто знав про цей екзотичний вид спорту. Чому екзотичний? Та де ще ви побачите турнір, де змагаються за допомогою каменів та щіток? І що цікаво, цей, здавалося б, молодий компонент олімпійської програми має більш ніж п'ятивікову історію.
Кажуть, що в керлінг вперше почали грати шотландські ткачі, жбурляючи на льоду каміння з ручкою, що використовується у ткацьких верстатах.
Потім пішла керлінгова глобалізація, і кидати гранітні кола сподобалося у Швейцарії, Голландії та інших країнах, де взимку замерзали ставки та річки (штучний лід з'явиться набагато пізніше). Але ієрархія збереглася, як у ткацьких цехах Шотландії, де працюють майстри та підмайстри. У керлінгу майстер, він же скіп, вказує напрям, яким камінь повинен рухатися до мети. А підмайстри,чи свіпи, на підхваті стоять. Їхнє завдання: чистити лід щітками, полегшуючи шлях гранітному снаряду.Ох, не заздрю свіпівській дружині. Навряд чи вламає вона свого благовірного на генеральне прибирання.
-Що за люди ви, баби? - гордо огризнеться він. - Я потом обливаюсь день-денний на льоду, а ти хочеш,щоб я й вдома на підлозі свіпував?
Якщо справа в Росії відбувається, чоловік може і ляпасом нагородити свою кращу половину, бо за законом це на правопорушення не тягне. А руки у керлінгістів міцні, на маханні щіточками натреновані. Тож, дорогі дівчата, краще виходите заміж за фігуристів, особливо з парного катання. Вони вас на руках носитимуть.
Євген Шрайман