"Малюки".

Зовсім недавно поздоровляли з Днем народження Володимира Федоровича Мунтяна. Великого футболіста і народного улюбленця.

Коли я кажу "народний улюбленець", я знаю про що кажу. Хто такий Мунтян знала навіть моя мама. Яка футбол активно не любила і ніколи не дивилась. Мені здається, Мунтяна тоді знали всі.

Але зараз не про це.

В зв'язку з Мунтяном, згадалось мені, що в ДК Лобановського завжди були присутніми " малюки". Я маю на увазі технічних, вертких, хитрих по-футбольному виконавців, які відверто не виділялись зростом і статурою. І ось саме ці хлопці були самими улюбленими в очах вболівальників. Мені так здається.

Звісно, любили всю команду. І, час від часу, критикували всю команду. І виділяли, коли треба було, не тільки "малюків". Достойних тоді вистачало. Але...

Відношення до Мунтяна було особливим. Заварова просто обожнювали. Івана Яремчука, здається, навіть не критикували. Ребров грав в парі з великим Шевою, але в плані вболівальницькоі любові нічим йому не поступався. Звісно, всі вищезгадані гравці були майстрами найвищого класу. Це зрозуміло. Інакші в тих командах не затримувались. Зараз в нас таких нема. Ні високих, ні низеньких.

Цікаво, так само собою, випадково складалось? Чи це була така забобонна фішка? Коли Лобановський запросив невисокого Яшкіна, він сказав - Зробим з нього другого Заварова ( не дослівно ).

Не встиг...

Звісно, все написане - якісь суто моі думки, враження і спостереження, які не мають серйозного значення. І написано це все для деякоі розрядки. Якось не радує нас наш футбол останнім часом. От ми всі напружились, гриземось ні за що, псіхуєм...

Треба видихнути...

Чекаєм збірну...

А ЗСУ тим часом перемелює москальню.