Першим лучником, чиє ім'я увійшло в історію, був Ерос - грецький бог кохання ( у римлян Амур чи Купідон). Його прийнято зображувати кучерявим хлопчиком із крильцями за спиною. Кажуть , що ці крильці занесли малюка на територію нинішньої Росії, де навіть на його честь одну з найбільших річок Амуром назвали.
Вже в середньовіччя з'явилися ще два вправні лучники -Вільгельм Телль та Робін Гуд. Перший цинічно знищував гострими стрілами начинені вітамінами альпійські яблука , а другий у своїй Шервудщині з не меншим цинізмом знушався з богатіїв, які не бажали ділитися з бідними. Недарма, в колишньому Союзі в ньому побачили рідну душу й зробили ледь не національним героєм. Для дітлахів же славний лицар Робін Гуд не мав ніякої політичної складової - ми просто мріяли стати такими сильними і мужніми як він. Та й й було цікавіше читати про вільних стрілків, ніж про прикутого до ліжка Павку Корчагіна чи безногого Олексія Мересьєва.
А ось харківського хлопця Вітю Рубана книжки про народного месника з Шервудського лісу покликали до секції стрільби з лука. Саме йому судилося стати першим і поки що єдиним українським олімпійським чемпіоном із цього виду спорту. На Іграх 2008 року в Пекіні Рубан у фіналі чоловічої першості засмутив представника Південної Кореї, яка вже тривалий час виграє майже все у цій дисципліні.
А тепер про жінок-стрілків (може,«стрілочниці» й точніше, але звучить не дуже коректно). Не знаю, чи ведуть вони свою родослівну від міфичних амазонок, та одна із сучасних спортсменок, певно, може це робити. Маю на увазі білоруску Карину Козловську. Вона відмовилося од модної, особливо в одній братській країні, аксіоми "Спорт поза політикою". Карина протестувала на вулицях Мінська після чергової президентської вікторії вусатого "бацьки", підписувала листи із закликами зупинити сваволю силовиків.
На Олімпіаду в Токіо її все ж випустили, але за кожним кроком дівчини та інших білоруських стрілків уважно слідкував представник НОКу в ранзі "другого тренера". Після ж початку агресії Росії проти України терпець Козловської обірвався, й вона перебралася до сусідньої Польщі. Там і дихається легше, і апарат "других тренерів" відсутний.
Євген Шрайман