панове
між евро 2012 і олімпіадою відстань в один місяць і у нас є унікальна можливість перемогти в обох турнірах однією збірною
для цього потрібно кістяк збірної України сформувати так щоб він міг зіграти і там і там.
це повинна бути основа з 9ти футболістів що можуть грати в обох збірних
таким чином ми виходимо на 3х гравців першої команди і 6ти молодіжної
які переваги ми отримуємо
1 концентрацію всіх зусиль на одній команді(а то чиновики не можуть визначитись, куди їм "к умным или красивым")
2 єдиного тренера
3 сплав молодості і досвіду( тут неоцінима роль відводиться Шевченку)
4 маючи єдину основу за два роки можна налагодити ідеальні звязки між гравцями
5 маючи основу можна постійно пробувати нових гравців не порушуючи звязків і шукаючи нові таланти
6 цей кістяк зможе перемогти на молодіжному Євро 2011
7 отримати на молодіжному Євро необхідний досвід офіційних матчів(відсутній у першої команди)
8 доночасно і досвідчену і перспективну команду на ЧС 2014
окремо хочу сказати про Шевченка, без нього нічого не вийде
його досвід, його ставлення до себе і оточуючих, його відношення до гри , тільки це дозволить нашим молодим "зірочкам" вирости в справжніх ГРАВЦІВ а не залишитись "зажравшимися" перспектами, чому є безліч прикладів
інакше можна розраховувати тільки на вдалий збіг обставин
всі власники клубів -українці, а по друге - бізнесмени(росте вартість гравців)
1) Динамо, Карпатам і Дніпру (командам в яких кістяк вИступа за збірну) не вигідно, тому що на старті ЧУ Шахтар і Металліст мають шанс відірватись, і тоді вже потрібно протягом сезону наздоганяти!+ Еврокубки, оскільки український футбол трішки здав в Еврокубках, тому в клубів великий шанс бути не сіяними і потрапити на сильні команди в плей офф (до гр. турніру), і якщо основні гравці гратимуть за збірну , буде дуже важко І ТОДІ ВЕСЬ ЕВРОКУБКОВИЙ РІК НА СМАРКУ.....
2) якщо багато грати, гравці втомлюються, зростають шанси зазнати травми!
3) гравці втомлені, і грають в менш продуктивний футбол!
4)Олімпаду (футбол) мало хто спостерігає, в основночу Евро і ЧМ!
5)всі власники клубів -українці, а подруге бізнесмени, тому вони не стануть жертвувати здоров`ям гравців, які є основними і коштують багато, знаючи що їх (більшості клубів, за які грають збірники) чекає єврокубковий сезон (до якого вони готуються, пахають цілий сезон щоб туди попасти)....а вартість буде "оцінюватись" в основному за виступами на Євро!
У хокеї на чемпіонати світу та Олімпійські ігри довгий час приїздили усі найсильніші з Європи, а з НХЛ лише "кращі серед гірших" (з команд, що встигли вилетіти з Кубку Стенлі), і тому в очах американців та канадців обидва ці титули були не зовсім повноцінними, а європейці, мабуть, більше цінували олімпійське "золото".
А у футболі чемпіонат світу був однозначно найпрестижнішим змаганням, а на Олімпійські ігри колись не пускали так званих "професіоналів" - тобто, в нашому випадку, тих футболістів, хто встиг зіграти за національну збірну у відбірковій чи фінальній стадії чемпіонатів світу чи Європи. Тому олімпійські збірні СРСР нагадували суміш другої збірної з молодіжною. Михайличенко мав право грати за олімпійську збірну, бо в циклі ЧМ-1986 не був заграний за першу.
А потім, коли на Олімпійські ігри вже стали пускати будь-яких "професіоналів", для футболістів з 1992 року встановили вікові обмеження: не більше трьох гравців понад 23 роки на команду.