Д'Артаньян поставив крапку і перечитав щойно складеного ним листа до свого друга Атоса. Ось що писав славний гасконець: "Дорогий мій, Атосе. Доля знову кличе нас у дорогу.
Цього разу не через Ла-Манш за фальшивими підвісками, а в далекий мусульманський Катар. Ми як борці за справедливість, розправимося з гвардійцями ФІФА та УЄФА, які не пустили російську збірну на чемпіонат світу. Всі, хто образив беззахисних футболістів з великої північної країни, будуть жорстоко покарані. Але ми вдвох таку серйозну місію не потягнемо, тому зв'яжися з нашими двома друзями. Я знаю, що Портос одружився з вдовою, вдвічі старшою за нього і вдесятеро багатшою. Теж мені Макрон вишукався! Скажи, щоб підняв свій товстий зад з вдовиних перин, і негайно скакав до Парижа. Гроші на квиток в Доху нехай дружина виділить. І Арамісу нічого дурня валяти у своєму абатстві. Знаю його, святошу! Днем молиться, а вночі парафіянок причащає у своїй келії з усіма зручностями".-Класно написано! - Мушкетер похвалив сам себе, і почав збиратися. Шпагу, правда, ніде не знайшов, зате знайшлася швабра; місце потертого сідла зайняла подушка, звідки він попередньо вийняв трохи пір'я для похитування ними на капелюсі. Тільки з конем було напружено: за вікном з усієї живності розгулювали тільки білки та щури.
Раптом двері відчинилися і в кімнату зайшов кардинал Рішельє з портфелем у руках.
-Ваше преосвященство! - Гасконец впав на коліна перед служителем церкви, на якому чомусь замість сутани був одягнений білий халат. -Благословіть мене на праву справу на славу світового футболу.
-Все буде добре, батечку, - гість потріпав непокірні мушкетерські кучері. - Присядьте на стільчик, будь ласка, - і почав шукати щось у своїй валізці.
-Це що – ордер на мій арешт? - здригаючись, видавив з себе Д'Артаньян.
-Та про що ви, Михайле Сергійовичу, - в руках преосвященства виявився молоточок, яким він провів кола перед очима хороброго лицаря удачі, а потім кілька разів стукнув по його колінах.
-Чудово, чудово, батечку! -Рішельє мало не співав. - Ви, безперечно, робите успіхи. Приймете тиждень-другий пігулки, які я вам виписав, поплещетеся в заспокійливих ваннах, і ми, можливо, переведемо вас до палати для одужаючих.
-І я зможу вирушити до Катару?
-Хоч до Лондона за підвісками, хоч у Катар, куди завгодно. Клянусь головою леді Вінтер, - намісник Всевишнього підморгнув і вийшов у коридор.
А натхненний народний артист Росії з боярського стану схопив швабру, підбіг до дзеркала і більше години відточував свої фехтувальні навички. До бою з гвардійцями ФІФА треба підійти у всеозброєнні. Се ля ві!
Євген Шрайман
Подстанція, подстанція, подстанція (або констанція, не згадаю...)... три тищі чортів вмикнить світло...