Ех, тренер, тренери...

Останній час на сайті дуже багато блогів та висловлювань про тренерів, в тому часі про минулих. Іх порівнюють, цитують,згадують іх бачення футболу, досягнення, але це були особистості , якими пишаються і досі, серед цих призвищ чомусь немає ні нещодавніх динамівських сердець, ні нових, мало відомих футболістів , саме кому вдалось щось зробити з командою, ні навіть старих, справжніх , як то кажуть, менеджерів, що викликають повагу .

Вибачайте, але як можна казати, що через сім років Сидорчук має бути головним тренером збірної? З якого це переляку? Невже він своєю грою, своїм баченням футболу має саме цього досягти? Але річ не про Сидорчука та Караваєва, як автора цієї думки, річ в тому, що багатьом футболістам , та не тільки їм, насправді здається що бути тренером дуже просто - пограв в команді, декілька книжок прочитав, а, ще курси при УФА закінчив і гаразд ,- диплом тренера з відзнакою ПРО у кишені.! Працюй!!! А потім ми маємо змогу бачити на що здатні ці тренери, що саме цій диплом вартує і що навіть у майбутньому станеться. Я не маю бажання розповідати про кандидатів, яки на думку вболівальників та журналістів , щось зроблять видатне в збірній , бо всі колишні футболісти однакові , як пиріжки що бабця на базарі виробляє. Особистостей немає від слова , зовсім. Всі вони як відомі буратіни - за п’ять золотих очолять що завгодно, бо відповідати честю, сумлінням не доведеться . Завжди знайдуться нові запрошення, а далі по колу.

Вчора черговий відомий гравець, якому швидко з відомих обставин вдалось посісти стілець тренера збірної України підтвердив, що мати диплом зовсім не означає , що він займає цю посаду слушно. Проте що я помітив, всі ці новітні тренери вміють тільки одне – казати солодкі речи, пишатись собою, та бачити велике майбутнє у керованій команді. Дійсно, казати правду , чому не вдалось досягнути цілі неприємно, краще мріяти та жити у казковому світі та фантазувати далі. Завжди поразки можна пояснити , але вигадувати дичину при цьому , відмінність всіх вітчизняних тренерів сучасності.

Що було на полі в Англії ми мали змогу бачити, тому сумно було слухати Ротаня , бо все що він казав давно заїжджена платівка про вели майбутнє гарної команди, для якої потрібен тільки час. Пробачте, але саме це казали всі хто очолював збірну до Ротаня, таке враження, що спочатку наступний тренер від минулого три конверти отримує і саме ці слова у першому конверті. Те що збірна програла не так и болісно, погано те, що сама гра була на рівні шкільної команди якою керує фізрук , склад та заміни викликає багато питань до Ротаня, тому майбутнє не дуже приємне. Скоріше воно темне, бо так буває коли випадкова людина починає керувати УФА, і робить справи все дурніше і дурніше... А всі дивляться, дивляться дивляться вже багато років... аж очам болісно вже.