Сварити чи критикувати?

Щось у мене кепський настрій... О-о-о треба на комусь відірватися! Кого б чи що облити брудом? Та-а-ак, здається, «Динамо» Київ - підходяща кандидатура! Це ж зараз так модно чи скажімо по-сучасному – ця тема в тренді: ⊙ ГРАВЦІ – НЕ ТІ ⊙ ТРЕНЕР НЕ ТОЙ ⊙ СЕЛЕКЦІЯ НІКУДИШНЯ!

Так в минувшому сезоні не багато приводів для радощів подарували вони нам. Але і звинувачувати їх у всіх смертних гріхах теж не слід. Набагато простіше на емоціях звинувачувати когось у нездійсненних мріях, важче здійснити спробу критично оцінити ситуацію на «холодну голову»...

Зустрічаюсь якось із одним моїм другом і він говорить: - Киян треба критикувати, щоб вони краще грали! - Так, критикувати треба, але слід помічати хороше, а не тільки негатив... Зустрічаю іншого, після невиразної гри «Динамо» в єврокубках: - Треба їх посадити на мінімалку, а ще краще всіх розігнати і набрати нових! - А грати ми з тобою будемо?

Я обожнюю малюнок гри киян останнього сезону: • ДІЙШЛИ ДО МАЙДАНЧИКА СУПЕРНИКІВ • ПО ВОРОТАМ БИТИ, ГОСТРІ ПЕРЕДАЧІ – ВСЕ ЦЕ НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО • ВІДДАТИ НАЗАД ГОЛКІПЕРУ – ОБОВ’ЯЗКОВО, А ДАЛІ ВСЕ СПОЧАТКУ • ЯК НАСЛІДОК – ВОЛОДІННЯ М’ЯЧЕМ Є, А УДАРІВ, НАВІТЬ, ІЗ СЛАБКИМИ КОМАНДАМИ 3-4 ЗА МАТЧ (ВЕРШИНА ЕФЕКТИВНОСТІ ТА ВИДОВИЩНОСТІ)

Я не кажу, що тренер ставить таку гру. Бо в першому сезоні, ні десь півтора-два роки, команда Луческу виглядала ефективніше. На мою думку, тут такий випадок: частина гравців ще не довчилася, а інша частина перевчилася, «перепіклася». Не вірю, що для цього тренера «контроль ради контроля» – вершина футбольного мистецтва. Так, я можу помилятися, та щось підказує, що це не так... Я не відкрию велику таємницю, коли скажу, що гра на тренуваннях та гра в офіційних матчах – різний жанр, так би мовити. Знаю з власного досвіду, хоч на скромному рівні, що реалізації потенціалу заважає якийсь психологічний бар’єр: просто кажучи не готова людина до якогось нового рівня відповідальності...

Десь в першій половині 80-х років, може в 1984-му, коли кияни були на якомусь спаді, якийсь спеціаліст піддав болісній критиці моделі «динамівців» Лобановського. Писав щось на зразок того: - Гра «Динамо» в атаці дуже передбачувана та примітивна: навіси, простріли з флангів, дальні удари, гра на добиванні... а де ж якась родзинка, все вже давно застаріло...

По суті він перерахував головні складові гри киян, але в той час головні деталі пробуксовували, то як такий механізм може видавати складні імпровізації? При цьому не значить, що весь механізм спланований невірно, слід розібратися, що зіпсовано та ремонтувати згідно плану.

Так кияни сезон провалили! Так питань до них вистачає! Але давайте помічати і те, що є хороше... Хочу згадати легіонерів та київських вихованців, які так чи інакше вже дають певні результати для команди. Але спочатку хай будуть місцеві вихованці: Ванат, Вівчаренко, Дубінчак, Н.Волошин, Царенко. Легіонери: Перріс, Беніто, Рамірес...

Ванат: його 12 голів в чемпіонаті за щось та говорять, добряче додав в плані результативності в другому колі, виявилося, що він добре взаємодіє з Буяльським...

Вівчаренко: найбільше запам’яталися його голи – один в кваліфікації ЛЧ, другий в ЧУ весною злету в дальній кут, після класної передачі Буяльського (здається матч проти «Олександрії»); та не менше порадували його рішучі, ефективні дії на фланзі при підключеннях до атаки

Дубінчак: насамперед сподобалися його атакувальні дії на фланзі, минулої осені мені здавалося, що його слід би спробувати, як вінгера замість Кабаєва...

Назар Волошин: найбільше вразили його голи в стилі центрфорварда – класно ввалювався в зону завершення і свідомо виконував мимо кіпера, але у ворота; до того ж часто мав небагато ігрового часу, а тим паче 3 голи весною забив, хоч по амплуа не форвард

Царенко: мабуть ще не так розкрився, як хотілося б, та на те є свої причини – то вінгера з нього ліпили, то центрального хава, то потім самі заплуталися кого ліпили з молодого таланта

Рамірес: отримав небагато часу на полі, однак відзначився 3 голами (два м’ячі з гри); впадало в очі часті непорозуміння Еріка з партнерами; запам’яталися його впевненні, зрілі дії при взятті воріт: один гол забив в ближній кут, показавши голкіперу, що битиме в дальній; другий гол – прийняв, поклав на замахі захисника та кіпера і спокійно котнув у порожні ворота

Перріс: мені запам’ятався впевненим дриблінгом, свідомими та своєчасними передачами, вдалим відбором на чужій половині поля

Беніто: класно закриває м’яч корпусом, не воднораз грою корпуса пошивав у дурні противників, техніка, загострення, взаємодія з партнерами...

В’ячеслав Грозний казав, що роботу тренера можна оцінювати за такими критеріями: 1. Постановка гри 2. Ріст майстерності виконавців 3. Результати

1 Те що «Динамо» грає здебільшого в футбол Луческу, це зрозуміло всім чи майже всім

2 Можливо, і справді із більшості виконавців витиснули максимум в перші півтора-два роки, але ж цей максимум все-таки був

3 «Золотий дубль», прохід через кваліфікацію до групи ЛЧ, Суперкубок України, продаж Миколенко, Циганкова, Забарного – поповнення клубної каси є також результатом роботи головного тренера та його штабу

Мені більше до вподоби стиль, який відрізняється від стилю Луческу. І дії президента не завжди зрозумілі чи підтримую та не завжди вік є показником, бо хтось у 40 маразматик, а хто в 70+ вивчає успішно нові мови чи ще щось... На мою думку, вся справа в тому, коли команда виграє – клас! А коли постійно лажає – всім начхати навіть на «тікі – така» чи бразильські викрутаси: п’яточки, жонглювання, бісиклети

P.S: Слава ЗСУ! Всім мирного неба! 7 червня 2023 року
Д. Гудима