Ось тут і тут повідомлялось та обговорювалось відсутність футболістів ФК «Шахтар» Донецьк у лавах національної юнацької збірної команди України U-19 (футболісти 2005 року народження та молодші), яка брала участь у міжнародному товариському турнірі 2023 Seoul U18 EOU Cup, який завершився 15 жовтня 2023.
Пропоную розглянути виключно бюрократичну сторону цієї ситуації. Мова піде про процедуру виклику футболіста до представницької команди національної футбольної асоціації. В принципі, тут діють як правила ФІФА — Regulations on the Status and Transfer of Players, так і правила національної футбольної асоціації. У нас це Регламент Української асоціації футболу зі статусу і трансферу футболістів. Але ми аналізуємо ситуацію із місцевим клубом, тому застосовуємо національний регламент.
Відкриваємо сторінку 45 і бачимо необхідні нам пункти статті 29: «1.2. Футболіст, член національної збірної команди, обов’язково відряджається клубом до збірної команди на матчі чи навчальнотренувальні збори: 1.2.1. в усі міжнародні вікна, вказані у Міжнародному календарі матчів ФІФА; 1.2.2. на фінальні змагання ФІФА Кубок світу™, Кубок Конфедерацій ФІФА та чемпіонат Європи УЄФА для національних збірних команд; 1.2.3. дати проведення яких вказано в Міжнародному календарі матчів УАФ, затвердженому Виконавчим комітетом УАФ.»
У зв’язку з тим, що мова йде про національну юнацьку збірну команду то звернемо увагу на п. 1.2.3. і на Міжнародний календар матчів УАФ, залишивши за дужками Міжнародний календар матчів ФІФА та п. 1.2.1.. Хоча 2023 Seoul U18 EOU Cup проходив у міжнародне вікно, вказане в цьому документі (9-17 жовтня).
МКМ УАФ 2023 року затверджений рішенням виконкому УАФ 04.01.2023. В затвердженому календарі не було зазначеного турніру. Офіційна інформація про нього з’явилася в середині серпня. Але інформації про відповідне рішення виконкому УАФ я не знайшов і сам МКМ УАФ залишився без змін.
Таким чином, можна припустити, із доволі великою вірогідністю, що 2023 Seoul U18 EOU Cup не пройшов процедуру затвердження передбачену правилами УАФ. Разом із цим, він відбувався в міжнародне вікно ФІФА, що відповідає п. 1.2.1. , але, цей пункт в першу чергу стосується офіційних змагань під егідою УЄФА і ФІФА, календар яких заздалегідь відомий. Безумовно, у дати або вікна ФІФА плануються й неофіційні заходи. При цьому, як правило, такі заходи плануються заздалегідь. То б то, клуби, чиї футболісти викликаються до збірних заздалегідь знають о планах футбольної асоціації.
Виходячи з наявної у мене інформації, яка свідчить про відсутність рішення Виконавчого комітету УАФ щодо відповідних змін до Міжнародного календаря матчів УАФ на поточний рік, які були оприлюднені у серпні, можна з великою долею ймовірності стверджувати, що вимоги п. 1.2.3. статті 29 Регламенту Української асоціації футболу зі статусу і трансферу футболістів не були виконані. Одночасно, змагання у Південній Кореї відбувалось у вікна ФІФА, що відповідає пункту 1.2.1. зазначеного регламенту та вимагає обов’язкового відрядження футболіста. Таким чином маємо невеличку колізію.
Тоді чому не було застосовано обмеження, передбачені п.7.1 статті 29: «Футболіст, викликаний УАФ до однієї зі збірних команд, не має права брати участь у матчах за свій клуб протягом періоду, на який він був відряджений або повинен бути відряджений (якщо не укладено іншу письмову угоду між УАФ та відповідним клубом), та додатковий період у п’ять днів.»?
Причина, можливо, полягає в тому, що, по-перше, існує консенсус між відповідним клубом та УАФ. По-друге, на відміну від турніру в Азії, наприклад: Vaclav Jezek tournament для команди U-18 (2006), який теж, вірогідно, не був затверджений Виконкомом УАФ і з’явився також в середині серпня, відбувався не тільки під час вересневого вікна ФІФА, але й у Чехії, що, як мінімум, не призводило до логістичних труднощів у порівнянні із змаганням у Сеулі.
В результаті, не дивлячись на формальні привиди вимагати наявності футболістів «Шахтаря» у лавах команди U-19 УАФ зупинилась на компромісному рішенні. На мою думку це був розумний крок, але це моє власне оціночне судження, яке, в свою чергу, базується на вищезазначеній спробі аналізу ситуації що склалась.
Безумовно, було б краще, якщо б МКМ УАФ одразу мав би усі затвердженні заходи або регулярно і завчасно їх обновляв, відповідно до процедури. Водночас було б значно краще, якщо б збірні команди грали регулярно без пауз довжиною в декілька років. І нарешті, було б найкраще пам’ятати, «Що суть — ніщо, а процедура — це все».