По-перше, одразу відзначу, що Нотінгему не довелося долати перший пресинг-блок МЮ – він був банально відсутнім. Причиною цьому було пошкодження Решфорда, через яке він певний час (протягом приблизно хвилини) не міг допомогти своїй команді.
Тим не менш, для мене це все одно не пояснює, чому клуб такого статусу одразу сідає максимально низько і захищається у низькому блоці проти НФ. Тут вже питання позиціонування себе, можливо, самоповаги. На цьому моменті пригадується одразу перформенс Тоттенхема у грі проти Челсі, коли догравали у складах 9 на 11. Але ок, зараз не про це. Все одно цікаво, як саме Нотінгем розіграв свою перевагу.
Проте навіть коли зустрічаєш у низькому блоці, все одно це не означає, що не потрібно зустрічати гравця із м'ячем. МЮ двічі поспіль практично не створював тиск на суперників, які володіли м'ячем, але найдивніше, що займався цим...Еріксен. Не вперше, звісно, епізодично можна його побачити у цій ролі і у попередніх матчах, але цього разу він саме направляв пресинг. Чим, як правило, займається нападник, після нього вінґери або атакувальний півзахисник, і вже потім ЦПЗ. Бо у них і так вистачає роботи в центрі. Кожне таке висмикування потребує якісної підстраховки. Що МЮ не завжди здатне забезпечити
У попередньому абзацi був певний натяк на Гарначо, бо, як на мене, саме він у такій ситуації має бути тим гравцем, хто задаватиме рівень висоти та інтенсивності пресингу через свою позицію, молодість та енергійність. Проте він спочатку вирішив тримати Еланга, а потім почав діяти відокремлено від команди – тобто всі грають у низькому блоці, а Гарначо висмикнувся, залишивши позаду себе Еланга, застряг у напівпозиції, після чого і був відіграний передачею, що призвело до утворення переваги Нотінгема на фланзі.
Дивiться повний розбiр моменту на вiдео: