Маємо те, шо маємо

Я десь глибоко в душі хотів і вірив у півфінал за нашої участі. Але разом з тим не зовсім до кінця розумів за рахунок чого ми там можемо бути. Вірив що можливо хлопці створять щось "таке", або може "Брага" начудить щось "таке". Майже збулося, але майже. Я не розділяв ейфорії з оф сайту "Динамо", що наша команда виграє кубок. Але дуже хотілося. Для того як почав роботу Сьомін, вважаю досить не погано. Он циган скільке вже бабок татарських накосив поки щось в нього стало виходити з копченими. Не потрібно посипати голову попелом. Тим паче, що прохід Браги міг обернутися більшими неприємностями в півфівналі, і вже точно у фіналі. За півроку думаю це досить непоганий результат. Але на душі все таки гидко. Як мені цього хотілося, і я впевнений що вам теж хотілося. А найбільше хотілося гравцям. Але чи вірили вони в те що хотіли? Можливо і вірили, але не повністю вірили в свої сили, або вірили не переконливо. Психологія переможця - ось що повинно ще прийти. Не форварди панацея, а командний дух, віра в себе. На жаль це приходить в боях, поразках і перемогах. Хвороба росту - стабільна нестабільність. Це моя думка