В своєму інтерв’ю Інтернет ресурсу Олег Кузнецов, який до кінця минулого року працював головним тренером національної юнацької збірної команди України 2005 року народження сказав наступне: «За 20 років не взяв жодної копійки від агентів чи батьків футболістів».
У мене є декілька зауважень з цього приводу.
Перше. Відповідно до Інтернет ресурсу Олег Кузнецов працював в ФФУ/УАФ протягом майже 20 років (або 19,655 років). З 2002 по 2007 рік в якості асистента головного тренера в команді «А». З 2010 року був головним менеджером у командах чотирьох років народження: 1993, 1997, 2001 та 2005. Він починав з вікової групи U-18/19 1993 р.н., відпрацював повний цикл з 1997 й 2001 р.н. — від U-15 до U-19 — та з командою 2005 р.н. від U-17 до U-19.
Друге. Звертаю одразу увагу, що вперше і в останнє в історії ФФУ/УАФ саме команда 1997 р.н. почала підготовку за два роки до старту в кваліфікації чемпіонату Європи. Восени 2011 року. Як правило ФФУ починала роботу з новою збірною командою навесні, за півтора роки до початку першої кваліфікації. В обидвох випадках мова йде про команду U-15.
Третє. На відміну від 1997 та 2001 р.н. команда 2005 почала підготовку з вікової групи U-17. В серпні 2021 року вона брала участь в Меморілі Віктора Баннікова. Нагадаю, що з березня 2020 по серпень 2023 року юнацькі збірні України не брали участь в міжнародних товариських матчах окрім зазначеного вище турніру.
Четверте. Олег Кузнецов керував юнацькими збірними командами в 36 офіційних матчах!
Насправді, на мою думку, дуже важливо, щоб головний тренер збірної команди не співпрацював з агентами футболістів та уникав впливу батьків. Сьогодні тренер збірної команди знаходиться під значним тиском. Клуби, батьки футболістів, агенти футболістів, національна футбольна асоціація. Одні можуть забажати бачити своїх гравців в збірній, другі — своїх дітей, треті — клієнтів, а четверті мріють про високі турнірні результати. Тому нейтральна позиція головного тренера по відношенню до зазначених суб’єктів футболу — є важливою. Честь і хвала тренеру, який зумів залишитися незалежним в цих обставинах.
Разом із цим мені цікаво зовсім інше. Кузнецов, на мою думку, є носієм унікальних знань та досвіду. Чи залишив він по себе в офісі УАФ або в Комітеті збірних команд детальний та комплексний звіт про свою працю з юнацькими збірними командами протягом 13 років? Або у нього відбулось розгорнута співбесіда з новими тренерами та з членами Комітету збірних команд? На мій погляд такий собі post-mission report або analysis — насправді є важливим елементом для успішного розвитку інституту збірних команд. Гадаю, просто сказати до побачення чи прощавай тренеру, який більше десяти років працював з юнацькими збірними командами, через чиї руки пройшли чотири роки народження — це таке собі марнотратство.
Але я можу помилятися. Це лише моє оціночне судження. І, нарешті, у нового керівництва Комітету збірних УАФ є більш ніж досить часу, щоб повернутися до цієї розмови з Олегом Кузнецовим. Якщо мова йде про розбудову інституту збірних, створення стратегії розвитку та наявності звичайної послідовності та системного підходу до роботи керівництва асоціації із тренерами представницьких команд асоціації та інституту збірних в цілому. Адже я не втомлююсь повторювати — перша збірна команда починається з наймолодшої юнацької збірної.
І на останок ще трохи моїх роздумів. Досвід та знання Кузнецов також є унікальним тому, що він працював з командою «А» і з усіма віковими юнацькими групами, за виключенням U-21! Подібним володіє лише Олександр Петраков. Останній був значно успішнішим на юнацькому рівні. І він також залишив УАФ без звіту, інтерв’ю чи комплексного аналізу своєї роботи після 11 років співпраці з ФФУ/УАФ, пройшовши шлях від тренера команди U-16 до головного в команді «А». І як й у випадку з Кузнецовим, на мою думку, УАФ має вдосталь час, щоб надолужити прогаяне… Скласти лист запитань, провести інтерв’ю, підготувати розгорнутий звіт. Вважаю це більш ніж природні кроки з боку футбольної асоціації щодо розвитку інституту збірних команд. Але знову, я можу помилятися, як будь яка людина.