Прощальний матч Гіоане

Якщо чесно,то Тіберіу Гіоане мені імпонува як гравець,коли він тільки прийшов до "Динамо"в літку 2001.В нього було все що мені подобалося в футболі:швидкісне мислення,техніка,розуміння.Але на жаль величезний талант так і залишився повністю не розкритим.

 Минуло 10 років.За цей час Тібі пережив страшну хворобу,яка ледве не поставила хрест на його карєрі.Пробеми з психікою,ще нікого до нічого доброго не приводили.Але він зміг здолати всі свої негаразди і повернутися на поле.

 Останні успіхи Гіоане в моїй пам"яті закарбувалися в 2009 році,коли ніяке "Динамо"приєдналося до антирекорду ЛЧ не здобувши жодного залікового пункту.Тібі тоді показував на противагу іншим легіонерам,що "Динамо"для нього не порожній звук,що буква"Д" це не- долари,як хтось думав тоді.

Я зрадую 2010 рік коли динамівська торсида прощалася з Максом Шацьких в якого закінчувався контракт з клубом.До Шацьких можна ставитися як завгодно,але потрібно визнати,що він завжди чесно виконував свою роботу.Так от,це був  останній матч Бая в складі "Динамо",вболівальники відячили форварду за вірну службу величезним банером,який потім йому і подарували,де значилися його  кількість матчів та м"ячів за "Динамо".Але на поле Макс так і не з"явився.Цей матч вже нічого не вирішував,але всеж Шацьких не було навіть серед запасних.

Я не хочу,щоб така історія відбулася з Гіоане.Це перший легіонер в "Динамо",з дальнього зарубіжжя,який провів в клубі 10 років.Він заслуговує на прощальний матч.Жаль,що це не відбулося в Києві,так нехай хоч величезна тв аудеторія згадає Гіоане.