Мексиканці у неділю відзначали Сінко де Майо, що перекладається з іспанської дуже просто - 5 травня. Саме цього дня більше ніж 160 років тому їхня армія вщерть роздовбала французьких окупантів під Пуебло, відправивши окупантів додому - до галльських півнів.
Тобто, це не що інше як мексиканський День Перемоги, що святкується завжди з латиноамериканською помпою: фієстою з піснями й танцями, розмаїттям національних костюмів, сладощами для дітлахів і текілою для дорослих.
І ніякого офіціозу: ані парадів із маршуючими вояками, що закам'янилими обличчями вдивляються у напрямку набундючених вождів; ані колорадських чи ріо-грандських стрічок; ані багатозначних гасел: "Діди воювали" та "Можемо повторити Пуебло". Дивні люди ці мексиканці!В цей же час за тисячі міль від Мексики з її курортами і картелями, в одній величезній державі, вкритій болотами, тундрою й тайгою, готуються із мокшанською помпою до свого головного свята. З військовою технікою на столичних вулицях , з підлітками , що розмахуватимуть фейковими АК, з "наркомівськими" сто грамів і "безсмертними однополчанами". Що ж, чим дитині тішитися? Яка ще у них є радість в цьому житті?
У нас же буде радість, обов'язково буде. Коли прийде в Україну День Перемоги. Перефразовуючи одного з старих героїв совецького кіноекрану: "День нашої Перемоги". Коли вболівальники насолоджуватимуться грою улюбленої команди, не боячись, що матч перерветься, і учасники й глядачі вирушать до укриття. Коли "Шахтар" прийматиме своїх суперників на "Донбас-Арені", "Таврія" повернеться до Сімферополя, а "Зоря" до Луганська. Коли "своїм полем" для збірної України буде Київ, Одеса чи Львів, а не Вроцлав, Прага чи Леверкузен. І тоді варто й "наркомівські" сто грамів перехилити. Можно текіли, а якщо на мексиканський самогон коштів не вистачить, то й вітчизняний зійде.