Відомий журналіст Ігор Мірошніченко про вчорашній матч Динамо

День ганьби столичного футболу.

Футбол. Чемпіонат України.

30 тур.

Іллічівець – Динамо 3:2



Навіть у вболівальників Барселони, яка на сьогодні є безумовним лідером не лише європейського, але й світового футболу, бувають моменти, коли доводиться червоніти за свою улюблену команду. Наприклад, за синьо-гранатових було соромно в матчі іспанської прімери проти Леванте, коли за нічийного рахунку 1:1, який гарантував каталонцям чергове чемпіонство, левантійці увесь другий тайм катали м"яча на своїй половині поля, а підопічні Гвардіоли демонстративно за цим спостерігали, навіть не намагаючись змінити результату на табло. Однак, там п"янкий смак перемоги над ненависним Реалом та офіційні урочистості вмить затьмарили відчуття гнилості й цинізму, котрими, виявляється, переповнений футбол навіть найвищої проби.

На відміну від шанувальників Барселони, уболівальники Динамо сатисфакції за невдачі у єврокубках та хронічну відсутність ефектної гри команди у більшості матчів національного чемпіонату не отримали. Шахтар знову на вершині таблиці прем"єрліги! Тому все, чим команда може розплатитися зі своїми стійкими уболівальниками – самовідданою грою у матчах з будь-яким суперником не залежно від власної та опонентів турнірної мотивації. Вчора у Маріуполі був саме такий поєдинок. Особисто я і, впевнений, більшість інших уболівальників київського Динамо розцінювали гру проти Іллічівця, який вже стояв однією ногою у першій лізі, як тест на щирість та чистоту бодай деяких українських команд чемпіонату прем"єрліги. І Динамо цей тест з тріском та ганьбою провалило!

Тепер можна скільки завгодно говорити про високу мотивацію опонента, фатальне невезіння при реалізації власних моментів і, навпаки, неймовірно фартовий збіг обставин для маріупольців, проте поразка у матчі, який Динамо вигравало 2:0, дуже відгонить або гнилою змовою, або ж абсолютним непрофесіоналізмом та неповагою до вболівальників з боку самої команди та тренерського штабу. Зрештою, мені важко уявити аргументи, котрі могли б спонукати киян підсобити Маріуполю зі збереженням прописки у прем'єрлізі, однак їх відсутність не позбавляє уболівальника відчуття ошуканості. Не має значення, чи ошукали уболівальників нечисті на руку функціонери, чи це зробили невмотивовані турнірними завданнями гравці. Всі вони разом мають усвідомлювати, що напівпорожні трибуни крихітного як для столиці стадіону "Динамо", свідками якого нерідко стають у Києві, – наслідок саме таких поєдинків і саме такого ставлення до вболівальників.

Тільки не подумайте випадково, що для мене принциповим було питання котра з двох команд, які входять у орбіту впливу Ріната Ахметова, Севастополь чи Іллічівець залишить прем"єрлігу, а котра з них і наступний сезон буде безумовним очковим донором для "Шахтаря". Мене, як уболівальника, цікавить результат власної команди. Тим більше у матчах з надмотивованими суперниками. Саме тут і виявляється справжній професіоналізм гравців, у таких матчах можна оцінити реальну перспективу як окремих виконавців, так і всієї команди. А ще через такі поєдинки оцінюється рівень всього чемпіонату, його конкурентоспроможності та, якщо хочете, корумпованості.

Зрештою, ошуканими себе мають почувати не лише вболівальники Динамо. Наприклад, столична Оболонь, матчі якої в Києві завжди вирізнялися принциповістю й непоступливістю вчора програла Металісту 0:2. Не те щоб харків'яни, яким ця перемога була вкрай потрібною для здобуття бронзових нагород чемпіонату, не могли у безкомпромісній та чесній боротьбі перемогти пивоварів, проте настрій на гру самої команди Оболонь, яка вже не мала мотивації, викликає запитання. Команда Сергія Ковальця, яка в нинішньому сезоні двічі перемогла Шахтар, та відібрала 4 з 6 очок у Динамо за великим рахунком без бою віддала гру компанії Мирона Маркевича. І знову точаться розмови за лаштунками про те, що учень, себто Ковалець, не міг перейти дорогу своєму вчителю, а судді, з якими, подейкують, регулярно "працює" харківська команда, помилялися лише в один бік.

Карпати в останньому турі зіграли унічию 2:2 з Ворсклою. Львів'янам одне очко дало можливість не пекти раків перед своїми фанатами, а полтавцям його стало для здобуття місця у євро кубках. І знову підозри у змові команд... Вони є скрізь і навіть у не прогнозованому та безкомпромісному чемпіонаті Німеччини, однак у нас вони ятрять чи не кожного другого уболівальника. А це вже, погодьтеся, виходить далеко за межі статистичної похибки щодо кількості одержимих параноєю фанатів.

Нема диму без вогню. Український чемпіонат з футболу настільки переповнений скандалами й розмовами про корупцію, а гравці команд настільки байдуже ставляться до своїх уболівальників та честі клубів, які вони представляють, що вже ніхто не вірить у щирий футбол та спортивні результати. Букмекери, яким завжди відомо трохи більше, не приймають ставок на окремі поєдинки. В таких умовах годі розраховувати на сплеск популярності футболу серед уболівальників і не варто вірити в те, що утримання клубів в Україні стане прибутковим для їхніх власників, як це, наприклад є зі згаданими вже Реалом та Барселоною, Баварією чи Манчестер Юнайтед. Ніхто не буде купувати футболок з прізвищами гравців команд, які не поважають свого уболівальника, чи, не дай Боже, грають договірні матчі. І навряд чи комусь заманеться дивитися ігри такого чемпіонату по телевізору, піднімаючи рейтинги трансляцій та створюючи цим самим привабливий комерційний продукт, за який конкуруватимуть телеканали. Вибір у тих, хто віддає перевагу спортивним пристрастям на трибунах виглядає безкомпромісним, – або дивитися матчі з відчуттям того, що істоти на футбольному полі мають тебе за дурня, або махнути на це рукою й піти в парк подихати свіжим повітрям. Натомість, у телевізійних вболівальників нині альтернатив безліч. Вони вже давно проміняли провінційний та нещирий український чемпіонат на яку-небудь англійську, іспанську, французьку першості чи бундеслігу, де інтрига й не прогнозовані результати присутні навіть в останніх турах. Я ж для розширення світогляду рекомендую НХЛ. Там досі ніхто не ризикне спрогнозувати нового володаря Кубка Стенлі, і тільки там, наприклад Мінесота, яка провалила регулярний чемпіонат, на останній матч сезону збирає по 20 тисяч уболівальників та перемагає мотивованого турнірними завданнями опонента.

Взято з УП