"Людина, яка змінила все" - фільм за книгою Майкла M. Льюїса, виданою у 2003 році, про Оклендську бейсбольну команду та її генерального менеджера, Білі Біна. Його мета — створити конкурентноздатну бейсбольну команду, орієнтуючись не на зірковість гравців, а на певні їх особисті якості."
Коли пишу щось в коментарях, хочеться висловитись якомога коротко.
Проте, за різних причин так не завжди виходить . Тож вирішив написати невеликий блог, таке собі особисте бачення того, що трапилось зі збірною України на ЕВРО-2024.Якщо почитати коментарі на цьому ресурсі (і не лише на цьому), складається таке враження, що більшість дописувачів (ну, відсотків 60 точно) упродовж підготовки до ЄВРО та під час самого турніру піддавались тотальній зомбації з боку різноманітних експертів - прихильників нинішнього тренерського штабу стосовно причин провальної гри команди.
Більшість звинувачень сипалось на власне самих гравців, особливо тих хто грає в клубі так званої "рудої потвори", іноді у бік керівництва УАФ, а найменше за все у бік самого Сергія Реброва і його "молодого", але не менш "геніального" тренерського штабу. Ну, така собі, знаєте позиція...
Тож пропоную звернути елемнтарну увагу на декілька фактів, які для розумної (або не зангажованої) людини не стануть чимось дивним:
Чому більшість гравців, визначених, як "лідери" нашої збірної провально провели турнір у збірній? Де-хто почне водити балачки про відсутність патріотизму, бажання грати і, на крайній випадок - припасуть банальну лінь з боку футболістів. Однак, як на мене не все так просто.
Дивлячись на події, що відбувались на полях, на мою (непрофесійну) думку, тренерський штаб підбирав гравців не за їх якості, а банально користуючись переліком імен та клубів, в яких грають футболісти.
Як приклад: головна надія у нападі - Довбик вцілому провалив турнір. Мало віриться, що Артем лінився, або страждає відсутністю професіоналізму.
На мій погляд, Довбик - гравець штрафного майданчика і йому конче необхідні "підносчики снарядів", такі, як у нього в клубі. Ясна справа, що а ні умовних Коуту і Савіо у Реброва у рукаві не знайшлось. Проте за відсутності "гравців останнього пасу" Довбик перетворюється, так би мовити, у гіршу копію Бєсєдіна. Тим не менше ССР вперто ставив Артема до стартового складу не зважаючи на низьку перспективу такого варіанту. Лише у останньому матчі проти Бельгії ризикнув на гру у два нападники. Такий варіант напевне мав би право на життя, проте не в авральному порядку, а в період награвання основного складу збірної.
Подібна історія і з Мудриком. Мабудь Ребров лише перед останнім матчем зрозумів, що забіги Михайла до лицьової лінії суперника з подачею у пустий штрафний майданчик - не варіант, у наслідок відсутності у збірній швидких партнерів, які можуть відгукнутись на такі передачі. Тобто гру Мудрика в Челсі ніхто детально не вивчав.
Те ж саме можна в певній мірі сказати і про Руслана Маліновського, якого з урахуванням відсутності якісних розрізних передач у центрі поля можна було б використовувати з більшою ефективністю, ніж Судакова. Не потрібно було також забувати про його удари здалеку. Проте, я забув, що команди Реброва так не грають, намагаючиь розіграти м'яч "до вірного".)
Можна пройтись по кожному НЕ ЕФЕКТИВНО використаному гравцеві, але хотілося б окремо зупинитись на долі Віталія Миколенка на цьому турнірі. І з величезною повагою відношусь до Віталія, але напевне це був не його турнір. Травма отримана у грі за Евертон ще у квітні цого року далась взнаки. До початку ЕВРО Миколенко зіграв за два місяці аж один тайм+19 хвилин у товариських матчах!!! Два матчі він не зміг дограти до кінця. Невже медичний персонал не міг донести до ГТ проблему гравця на даному етапі? Чи Ребров банально посилався на бажання гравця грати не враховуючи проблеми зі здоров'ям футболіста? Я розумію, що Миколенко у найкращих кондиціях на голову сильніший за свої конкурентів на цій позиції, проте не у цей період. Навіщо було викликати Михайличенка - гравця явно сильнішого на цій позиції за Зінченка?
До речі, так і не стало зрозумілим, який склад у Реброва є основним? Тренер, ніби метушився у паніці проводячи ротацію гравців протягом турніру. Якщо ж говорити про тих хто грав усі матчі і вважати їх основою, то у мене особисто є питання по декількох особистостях, як то Судаков, Зінченко, той же Довбик і в певній мірі Матвієнко із Мудриком. У той же час по ходу турніру в грі прийняли участь зазделегідь визначені ребровим "резервісти" Тимчик і Сваток, які явно гармонічно вписались в гру команди. Останній взагалі вразив своєю націленністю на боротьбу ігровою агресією. Лукаку напевне надовго запам'ятає цей матч.
Мій особистий висновок більш ніж категоричний: 80% провалу збірної це низька кваліфікація головного тренера та його тренерського штабу.
Хтось запитає: "А як же ж вояжі Реброва до Угорщини та Близький Схід?! Як жеж його успіхи там?" Я відповім: "Це незрівнянні речі!" Там - клубний футбол, де ГТ в певній мірі забезпечений підбором гравців під певну схему гри, у збірній зовсім потрібна зовсім інша методологія роботи.
P.S. Недарма я пригадав у епіграфі фільм "Людина, яка змінила все", у якому чітко окреслена роль менеджера та науковий підхід до визначення складу команди, тактики та схеми гри.
P.S. Part 2. Ловіть підказку: в усіх командах Реброва до його штабу входили "сірі кардинали". В Динамо - Рауль Ріанчо, у подальшому, в Угорщині та на Близькому Сході - такий собі непремітний зовні Унаї Мельгоса, який до осені 2023 допомогав ССР у Національній збірній, а на даний час доволі успішно тренує молодіжну збірну. Чи не з ними пов'язані успіхи попередні Сергія Реброва? Є над чим подумати керівництву УАФ.