Президент Української асоціації футболу Андрій Шевченко прокоментував вересневі виступи молодіжної та національної збірних команд України. Далі коротка цитата:
«…ми бачимо прогрес у роботі та результатах усієї вертикалі збірних. Попереду в нас окрім молодіжного Євро — чемпіонат світу (U-20), куди пробилася команда Дмитра Михайленка.
Разом із виходом на Євро дорослої збірної ми маємо комплексний успіх у роботі тренерської команди, яка зараз працює із нашими збірними. Саме тому ми бачимо перспективи в обраному векторі роботи…»Існує стали вислів «військове щастя». На мою думку також має право на існування вислів «футбольне щастя».
Тим часом, важко не погодитися, протягом цього року три національні збірні команди України кваліфікувалися до усіх фінальних змагань УЄФА для представницьких команд асоціацій членів УЄФА. Це велике УЄФА Євро 2024, УЄФА Євро U-17 та U-19 2024. Залишається додати, що «молодіжка» вже забезпечила собі участь в УЄФА Євро U-21 2025. Ми також вп’яте в своїй історії кваліфікувалися на Кубок світу ФІФА U-20, який в наступному році прийматиме Чилі.
Тепер подивимося на успіхі наших команд з трохи іншого кута.
Команда U-17, гравці 2007 року народження, за підсумками першого етапу кваліфікації чемпіонату Європи опинилися на третій сходинці серед п’яти кращих третіх команд 13 відбірних груп. То б то, ми поступилися в своїй групі Німеччині та Фінляндії. Але останні не потрапили до фінального турніру за підсумками елітного раунду. Україна стала переможцем у своїй групі. Військове, закреслено, футбольне щастя посміхнулась Україні? Чи це було закономірно?
До цього я хочу додати цитату звідси.
«…звернемося до рейтингу збірних команд напередодні жеребкування кваліфікаційного раунду змагань. Порівнюємо учасників елітного раунду турніру в нашій групі.
Ukraine — 23; Slovakia — 26; Switzerland — 18; Greece — 21.
Україна U-17 стала переможцем елітного раунду серед майже рівних за рейтингом команд.»
Разом із цим у нашої команди U-17 був найменший об’єм ігрової практики серед 16 учасників фінальної частини.
І, нарешті, ще одна цитата звідси:
«Природньо виникає просте запитання. Чому в сьоме поспіль Україна не може кваліфікуватися до раунду play-off тобто вийти з групи? Чи лише справа в критично малому об’ємі міжнародної ігрової практики? Як наслідок, ми не встигли, наприклад, побудувати ефективну командну гру, на відміну від наших опонентів. Адже раніше, у 2004, 2007, 2013, 2016 та 2017, Україна мала достатньо міжнародної практики і, як результат, вдосталь часу для формування команди та удосконалення її гри.»
Питання, питання і знову запитання.
Якщо вести розмову про команду U-19, гравці 2005 року народження, то слід зауважити наступне. За підсумками кваліфікаційного раунду ми потрапили до кошику В для подальшого жеребкування елітного раунду та виявились в ньому останньою з семи команд. З кошика А нам потрапила також остання за рейтингом команда — збірна Швейцарії. Ми уникнули зустрічі, наприклад, з командою Франції, що була в кошику С, або з командою Італії, яка опинилась у кошику D. На мій погляд, нам посміхнулась те саме футбольне щастя, особливо стосовно суперників з кошику А. В результаті, нашими опонентами виявились Швейцарія, Латвія та Північна Македонія.
Тепер подивимося на жеребкування фінальної частини чемпіонату Європи U-19. Україна потрапила в групу А разом з Італією, Норвегією та, командою господаря турніру, Північною Ірландією. В іншій групі грала Іспанія, Франція, Данія та Туреччина. На мій погляд, важко не погодитися, що потрапляння до компанії Іспанії та Франції, відверто, небажаний результат. І знову нам посміхнулась те саме футбольне щастя? Відповідь позитивна. Тільки уявіть собі Україну на місці Данії або Туреччини?! Нагадаю, що перші два матчі в Північній Ірландії Україна закінчили в нічию… Так, ми перемогли Італію. Яка достроково забезпечила собі участь в півфіналі та перше місце в групі.
Тим часом Україна U-19, як й Україна U-17, мала найменший обсяг міжнародної ігрової практики серед фіналістів UEFA Euro U-19 2024.
Разом із цим не можна не відмітити, що команди U-17 та U-19 чудово зіграли в елітних раундах своїх змагань. Обидві команди набрали максимальну кількість очок — дев’ять, і не пропустили жодного м’яча. Різниця забитих та пропущених голів — +8 для обох команд.
Не шукайте логіку в футболі…
Тепер декілька слів про команду U-21 (футболісти 2002 року народження та молодші). Ось тут я намагався проаналізувати труднощі з яким стикнеться іспанський наставник «молодіжки» напередодні старту в кваліфікації. Все подолано. Україна вдруге поспіль гратиме у фінальній частині UEFA Euro U-21. Чудовий результат! Але що будемо робити далі?
Наприкінці грудня 2021 року, на той момент, головний тренер української «молодіжки» Руслан Ротань в інтерв’ю Інтернет ресурсу «Команда № 1» сказав наступне: «Знаю, что как минимум в 16-ти европейских странах сборные U-20, которые в будущем составят костяк молодежек, уже сформированы. Надеюсь, появится она и у нас.» Зараз вересень 2024 року. Збірної U-20 немає. То б то, досі не почалась робота над наступною командою U-21. Тим часом «молодіжка» яка досягла півфіналу UEFA Euro U-21 2023 та кваліфікувалася на Олімпіаду провела два міжнародних товариських матчі напередодні початку відбору, в рамках Меморіалу Лобановського 2021. Наступна команда U-21 зіграла один матч. Між тим, наприклад, її суперник в цій єдиній товариській грі, команда Німеччини, провела 15 ігор напередодні матчу проти України!
Ймовірно міжнародна практика наступної «молодіжки» знову буде мінімальною. Це двічі поспіль не завадило Україні досягти фінальної частини чемпіонату Європи. Як буде в третє? Я не знаю. Але кажуть, Господь полюбляє трійцю. В четвертий раз також відмовимося від завчасної підготовки?
Це лише мій погляд на «комплексний успіх» наших команд в цьому році. Це виключне моє оціночне судження. Це мій суб’єктивний та критичний погляд на досягнутий позитивний результат. Тому, як завжди, пропоную висновки робити самостійно, адже автор може помилятися. Разом із цим, не можу відмовитися від наступного порівняння. Наш обраний «вектор роботи» має, як стрілка компаса, постійний напрямок в бік півночі, закреслено, «футбольного щастя». А якщо на своєму шляху ми стикнемося із магнітною аномалією?