П’ять лекцій про футбол Лекція #4

- Лекція #1 - Лекція #2 - Лекція #3

Про що говоритиме:

РЕФОРМИ У НІМЕЧЧИНІ, ІТАЛІЇ ТА ФРАНЦІЇ

НІМЕЧЧИНА • З чого почались реформи в Німеччині? • Що зробили? • Працювали по трьом напрямкам. • Перший: юнацькі клубні академії; • Другий: програма підтримки талантів; • Третій: навчальна концепція «Довгий шлях до успіху: учбова концепція DFB».

ІТАЛІЯ • По перше. У федерації з'явилася посада координатора та віце-координатора національних юнацьких збірних команд. • По-друге. Кардинально змінився склад національних делегацій юнацьких збірних команд. • По-третє. з'явилася збірна U-15. • По-четверте. Зросла кількість штатних тренерів, з'явився інститут селекціонерів. • У п'ятих. Створено електронну базу даних кандидатів до збірної. • По-шосте. Завдяки Саккі різко зросла кількість заходів для збірних.

ФРАНЦІЯ • В 1970 Федерація футболу Франції розглянула питання створення «Вищої футбольної школи». • Поява посади технічного директора — 1970. • Національний інституту футболу в Віші відкрив свої двері 6 листопаду 1972 року. • Перший «centre de formation» був створений в Sochaux в 1974. • Національний союз тренерів та технічних керівників французького футболу — 1977. • Книга «Le Guide pratique du football» / «Практичне керівництво футболом» — 1977. • У 1990 році на базі інституту був започаткован «центр попередньої підготовки» для юнаків віком від 13 до 16 років. До цього в інституті працювали з футболістами у віці від 16 до 19 років. • За цим усім стоїть фігура лідера — Жоржа Булона. • Вся піраміда базується на регіональних спортивних центрах країни, які вперше були започатковані в 1941 році. • Згодом у Франції з’явилось 17 «центрів попередньої підготовки».

В якості короткого вступу декілька слів про роль особистості в історії.

Створення, реалізація та розвиток цих трьох проектів, на мою думку, яскравий приклад ролі особистості в історії. За цією розповіддю, в принципі, стоять декілька персоналій, які відіграли ключову роль у реалізації та розвитку своїх національних проектів. А також багато прихованих фігур (за аналогією з головними героїнями американського фільму 2016 року Hidden Figures), про яких знають небагато, але які зробили величезний внесок в успіх проектів, що нижче будуть розглянути (ось тут пригадаємо слова Винстона Черчилля на адресу льотчиків-винищувачів за підсумками битви за Британію: «…Never has so much been owed by so many to so few»/ «Ще ніколи настільки багато не були зобов’язані настільки небагатьом».). Це Жорж Булонь, Арріго Саккі та Матиас Заммер. Вони, за Гегелем, мали статус особистостей в історичному процесі, особистостей, як засобів абсолютного духу, яким користуються для досягнення своїх цілей в історії. Вони були джерелом діяльності, головним двигуном історії.

НІМЕЧЧИНА

З чого почались реформи в Німеччині?

В 1998 и 2000 гг. Бундестим провалили чемпіонати світу та Європи (лише чвертьфінал у 1998 і невихід з групи на УЄФА Євро 2000).

Далі цитата німецького журналіста: «Наприкінці 90-х бундесліга була заселена дешевими і не дуже майстерними іноземцями. До Німеччини на заробітки приїжджали футболісти зі Словаччини, колишньої Югославії та інших малих європейських країн, хоча вони навіть не потрапляли до складу своїх збірних. І нехай рівень майстерності був невисоким, зате вони були дешеві. І клуби бундесліги давали їм місце на полі, закриваючи цим дорогу молодим».

Що зробили? Працювали по трьом напрямкам

Перший: юнацькі клубні академії в якості невід’ємної вимоги для ліцензування клубів. Це повторення рішення Франції, шлях реформ якої почався в 1972 році. Німеччина уважна вивчала досвід Франції та співпрацювала з ФФФ. Другий: програма підтримки талантів — створення більш ніж 300 регіональних центрів, широка мережа скаутів та штатних тренерів DFB по роботі з футболістами від 11 до 14 років в регіонах. Третій: створення навчальної концепції «Довгий шлях до успіху: учбова концепція DFB», а також розвиток інституту національних юнацьких збірних команд Німеччини.

28 лютого 2001 г., на мою думку, — ключова дата для сучасного німецького футболу: саме в цей день було прийнято рішення зробити вимогу про наявність в структурі клубу DFL юнацьких академій одним з ліцензійних. При цьому послідовно в цей процес були включені перша (сезон 2001/2002), й друга (2002/2003) бундесліги. Протягом перших двох років дії нового правила 36 клубів вклали в елітні школи загалом € 114 мільйонів.

Відступ. Що таке ліцензування/атестація клубів. П’ять критеріїв: інфраструктурний, правовий, фінансовий, адміністративний та спортивний. УЄФА в 2003 році зробив систему атестації/ліцензування клубів обов’язковим для усіх асоціацій членів УЄФА. До цього ліцензування було приватною справою футбольних асоціацій та ліг.

Одночасно DFB створив «Програму підтримки талантів». Одною з базових ідей Програми став скаутінг. Зараз у Німеччині приблизно 26 тисяч футбольних клубів. За їх гравцями стежать 1 000 професійних скаутів. Кожний відповідає за детальну інформацію щодо гравців з 20-30 клубів.

Наступним важливим кроком стало створення тренувальних регіональних центрів у всіх регіонах Німеччини. Сьогодні їх 366(!). Найкращі гравці, яких відбирають скаути, потрапляють до регіональних футбольних центрів. У кожному із 366 таких центрів працюють по два-три навчені тренери, які займаються з групою футболістів від 11 до 14 років.

До цього залишається додати 29 тренерів, які працюють у 29 так званих елітарних школах Німеччини, які перебувають на контрактах із DFB. Щороку спонсори Німецької футбольної спілки виділяють на програму від €8 до €10 мільйонів.

«Довгий шлях до успіху: навчальна концепція DFB». Фактичним автором цієї 40-сторінкової брошури, яка побачила світ у 2007 р., є Маттіас Заммер, який запропонував концептуальні напрямки розвитку тренувальних методик для юних футболістів, свого роду сучасну футбольну філософію німецького футболу. Разом з тим, він дуже серйозно вплинув на розвиток інституту юнацьких збірних команд DFB. Зокрема завдяки його зусиллям у збірній з'явилися:

• тренери воротарів, • фітнес тренер, • два фізіотерапевти, • психолог, • дієтолог, • вчителі для роботи з футболістами у рамках шкільної освітньої програми.

DFB найняла спеціальну компанію, яка займається відеоаналізом матчів та тренувального процесу за стандартними методиками асоціації, мінімум двічі на рік проводиться медичне та педагогічне тестування «збірників».

Динаміка зміни процентного показника футболістів з німецькими паспортами в 1-й та 2-й бундеслігах така: якщо в сезоні 1995/96 (на момент рішення у справі Босмана – 15 грудня 1995 р.) ця цифра становила 81% та 82% відповідно, сезоні 2002/03 — 50% та 57%, то у спортивному сезоні 2012/13 досягла 58% та 74% відповідно.

Для порівняння, відсоток англійських футболістів, які вийшли у стартових складах своїх клубів у першому турі Premier League (сезон 2013/14), став найнижчим за історію турніру. Розподіл англійців та легіонерів у стартовому турі Premier League склав 33,6% проти 66,4% — на поле вийшло всього 74 доморощені футболісти. Наприклад, 1992 р. у стартових складах своїх клубів у першому турі на поле вийшло 177 англійців, що склало 73,1% від загальної кількості заявлених клубами футболістів. У трансферне вікно сезону 2013/14 клуби Premier League провели 61 трансфер, і лише у 12 з них були задіяні англійці. З команд, які посіли минулого сезону — 2012/13 — перші 8 місць, ніхто не придбав жодного англійського футболіста!

Відступ. АПЛ почала реформи в галузі підготовки власного резерву в сезоні 2010/11. Через вісім років Англія стала півфіналістом Кубку світу, через 11 — фіналістом УЄФА Євро. В 2017 році Англія перемогла на Кубку світу ФІФА U-17 та U-20.

У сезоні 2006/07 у Німеччині відмовилися від ліміту на легіонерів. У заявці клубів бундесліги має бути 12 із 25 футболістів із німецькими паспортами. Загальні інвестиції у футбольні академії з 2002/03 по 2012/13 становлять €820 млн. Лише у сезоні 2012/13 клуби DFL планували вкласти у молодіжні програми €105 млн.

План менеджера (2008)/ План Бирхоффа

1. Єдина ігрова філософія. Це стосується не тільки першої команди, але й молодіжної, і всіх юнацьких.
2. Професіоналізація. Гравців закликають ставати ще більш залученими до своєї справи, у кожного тепер є власна книжка із завданнями та показниками.
3. Діагностика можливостей. В одну базу даних збирають показники тестів та медобстежень усіх гравців, включаючи наймолодші віки. Лише виходячи з цих даних становлять вправи на тренуваннях.
4. Скаутинг. Створено спеціалізовану фірму «Майстер Коуч», яка робить відеоаналіз матчів збірних різного віку, а також збирає інформацію про суперників. У національній команді вже зараз можна у перерві переглянути відеосцени першої половини зустрічі, проаналізувати помилки.
5. Команда експертів. У збірній є не лише лікарі та масажисти, але також ортопед, терапевт, фізіотерапевт, фітнес-тренери та спортивний психолог.
6. Реформа освіти тренерів. Курси, які раніше тривали півроку, наразі розтягнуться на рік.
7. Спонсорство. Завдяки роботі Бірхоффа спонсори збірної тепер приносять до її скарбниці 30 мільйонів євро на рік. За даними Kicker, це друге місце у світі після Англії.
8. База. Реалізацію цього пункту поки що відкладено на невизначений час. Будівництво бази дуже дорого коштує, а її необхідність викликає сумніви, оскільки збірна постійно грає в різних містах.
9. Фан-культура. «Ми хочемо, щоб за спиною збірної була «стіна» вболівальників, як у Голландії», — заявив кілька років тому Бірхофф. І ця ідея вже набуває реальних обрисів: якщо перед початком ЧС-2006 в офіційному фан-клубі значилося 14 000 членів, то тепер їх уже 52 000.
10. Внутрішнє керування. Кожні 2–3 місяці для обговорення ситуації та вироблення найближчих планів збираються разом Лев, його помічники Флік і Кепке, Бірхофф, Заммер, тренер «молодіжки» Айльтс, а також генеральний секретар DFB Вольфганг Нірсбах.

План Олівера Бірхоффа для Англії (2011)

1. Кінець протистоянню «клуб — збірна країни»: опір «Арсеналу» та «Ліверпуля» з приводу виклику до збірної команди U-21 Джека Вілшира та Енді Керролла цього літа не міг статися в Німеччині. Як стверджує Бірхофф, німецькі клуби (такі як мюнхенська «Баварія», наприклад) цінують, як міжнародний успіх підкріплений розвитком їхніх футболістів.
2. Щеплювати/прививати повагу з молодих років: працюючи в тандемі з тренером Юргеном Клінсманном у 2004, Бірхофф карав футболістів за кидання брудної форми на підлогу роздягальні у бік адміністратора, який її збирає. Таким чином, припиняються будь-які спроби продемонструвати розпещеність.
3. Насичення футболу вітчизняними талантами: 53% футболістів у Bundesliga є доморощеними завдяки інвестиціям у юнацький футбол. Обмеження на іноземців у Німеччині відсутні, але Бірхофф вважає, що сильна юнацька система виробляє талановитих футболістів і дає змогу знизити потребу в імпорті.

Відступ. Англія дослухалась і почала зміни в сезоні 2010/11.

1. Будувати для майбутнього і дотримуватися плану: Бірхофф та Клінсманн чистили «стару гвардію» Німеччини у 2004 р. та просували молодь. І півфінал Кубка світу став нагородою за працю. Німці також відзначають успіх Іспанії у створенні молодої команди, що дозволяє їм зростати разом.
2. Хай слава буде вище за гроші: німецькі футболісти стверджують, що, хоча вони можуть заробити великі гроші та популярність завдяки перемогам у клубному футболі, вони мають досягти успіху на чемпіонаті світу, щоб стати легендою та зайняти своє місце в історії гри.

Відступ:

Німеччина створила турнір для команд U-17 у 2007 р. Україна мала його практично завжди. ДЮФЛУ створена в 2001 році.

Реформація національного чемпіонату U-19, а саме: поділ на три регіональні групи, відбулася у 2004 р. «Люди не говорять про це багато, але я вважаю, що запровадження юнацької Bundesligas було життєве важливою частиною процесу реформ», — каже Ральф Рангнік (Ralf Rangnick), колишній юнацький тренер VfB Stuttgart, який став одним із найшановніших у країні. — Співставлення [науськівання] найкращих один з одним на загальнонаціональному рівні зробило можливим порівняння футболістів і покращення якості. Це не змусило також клуби витрачати більше на юнацьких тренерів».

У нас турнір U-19 був створений у 2013 році. Правда в ДЮФЛУ в середині нульових існував турнір U-20. Він був необов’язковим. Максимум 10 учасників.

Критика

Ось що говорить Штефан Кунц (дворазовий переможець молодіжного Євро та віце-чемпіон цього турніру):

«Ми надто сильно відстали від тенденцій провідних команд. Ми зосередилися на володінні м'ячем та грали з нападником, який може багато використовувати свої ноги, хибна дев'ятка. Але ми забули основи: участь у дуелях, навісах та успішній грі в ситуації один в один. Гра обома ногами, швидкісний дриблінг та готовність – це те, чого може навчитися кожен. Перед тим, як імітувати удари Рональдо, вам необхідно робити базове тренування.

Раніше у нас було по 7 виняткових талантів у кожній віковій категорії — зараз їх дві. Команди Бундесліги все більше залучають гравців з-за кордону (RB Leipzig у шести матчах групового етапу Ліги чемпіонів УЄФА 2020/21 використовував 19 футболістів, 17 з яких були легіонерами) — навіть якщо вони віддають перевагу талантам із сусідніх країн. Справа в тому, що через два-три роки ми можемо вирушити під уклін.»

Петер Хибалла (Peter Hyballa), який раніше працював головним інструктором у DFB:

«Велика увага приділяється розвитку колективу на шкоду індивідуальним якостям. Індивідуалісти та великі особистості, відважні, творчі гравці або навіть гравці, які мислять нестандартно, не потрібні».

«Кожен 16-річний футболіст сьогодні знає про основні тактичні форми, говорить про зв'язування, роз'єднання та ізоляцію, а також може говорити про простори на полі. З цим набором знань він у будь-який час міг би скласти іспит тренера на ліцензію B. Але настільки натренований молодий гравець не може продемонструвати десять прийомів, що дозволяють йому проявити себе у веденні м'яча. І насамперед його не заохочують на ці дуелі. Для цього його потрібно надихати і надихати, тому що це вимагає сміливості та ризику.

Чому це не відбувається? Основна причина: молодіжна робота у Бундеслізі орієнтована на результат, а не на навчання. Це професійний міні-футбол, а не юнацький футбол. Молоді тренери перебувають у напрузі та стресі. І я раджу талантам якомога довше залишатися у своїх, переважно невеликих, домашніх клубах замість того, щоб одразу переходити до професійного клубу, де вони можуть опинитися під 20 чи 25 номером у списку команди».

«Філософія тренування знову має бути зосереджена більше на індивідуальній підтримці, а не надмірно акцентованій грі у володінні м'ячем, пасах та комбінаціях. Останнім часом це відбувалося на шкоду свободам гравців».

«— Що було найбільшою помилкою на Кубку світу ФІФА 2018? — Ми спробували копію: Голландія та Іспанія у квадраті. Завжди вперед, жорстока атакуюча гра іноді настільки екстремальна, що захищалися тільки двоє. Поганий варіант футболу, орієнтованого на володіння м'ячем, без справжнього центрального нападаючого».

ІТАЛІЯ

До приходу Арігго Саккі італійські юнацькі збірні (2010), порівняно з першою та молодіжною командами, виступали у ролі бідних родичів. Вони мали великі проблеми з викликом футболістів, клуби шукали будь-які приводи відмовити федерації і перетворювалися на «союзників» FIGC лише починаючи зі збірних U-20 і вище, коли участь у матчах збірної безпосередньо впливає на трансферну ціну футболіста. З появою Арріго Саккі ситуація помітно змінилася.

По перше. У федерації з'явилася посада координатора (Арріго Саккі) та віце-координатора (Мауріціо Вішіді / Maurizio Viscidi) національних юнацьких збірних команд.

Мауріціо Вішіді став координатором у 2014 році після того, як цей пост залишив Арігго Саккі і зараз він продовжує керувати всіма національними юнацькими збірними командами Італії.

Цитата від Саккі: «Ми задаємо напрямок гри, даємо концепцію та напрямок тренувань, стежимо за їх перебігом, аналізуємо. Ми ставимо собі за мету відібрати футболістів, здатних однаково добре діяти як в атаці, так і в обороні. У нас є єдина філософія для всіх команд. Це тотальний футбол».

По-друге. Кардинально змінився склад національних делегацій юнацьких збірних команд Італії в рамках виїзних матчів - кількість зросла зі стандартних 5-6 до 12-14. Судіть самі:

1. Глава делегації.
2. Головний тренер.
3. Помічник головного тренера.
4. Тренер воротарів.
5. Тренер із фізичної підготовки.
6. Лікар (кардіолог чи терапевт).
7. Лікар (травматолог).
8. Фізіотерапевт. 9/10. Один чи два адміністратори. 11/12. Менеджер збірної. 12/13. Координатор юнацьких збірних команд Арріго Саккі чи його заступник Мауріціо Вішіді. 13/14. Прес-офіцер (у фінальному раунді чемпіонату Європи УЄФА).

При цьому італійці не використовують психологів та дієтологів, на відміну від DFB. Немає в цьому списку і відеоаналітика через банальну економію, як стверджує Мауріціо Вішіді. Хоча на домашніх матчах цей фахівець завжди входить до складу делегації (при цьому у «молодіжці») він працює і під час виїзних матчів).

По-третє. З приходом цього фахівця побільшало команд в інституті юнацьких збірних Італії — з'явилася збірна U-15. Сьогодні під керівництвом Саккі зібрано сім команд: U-21, U-20, U-19, U-18, U-17, U-16 та U-15.

По-четверте. Зросла кількість штатних тренерів, з'явився інститут селекціонерів. На юнацькі збірні у штаті федерації працює: • 10 тренерів, • 4 тренери воротарів, • 4 фітнес-тренери. Водночас у розпорядженні Саккі перебувають 12 тренерів-селекціонерів (двоє з них прикріплено лише до збірної U-21). Програмою роботи передбачено, що всі тренери-селекціонери та штатні тренери команд щотижня проглядають близько 50 матчів. Селекціонери щотижня подають звіт про роботу. Щомісяця відбуваються наради за участю всіх тренерів для обговорення поточних проблем та питань.

У п'ятих. Створено електронну базу даних кандидатів до збірної.

По-шосте. Завдяки Саккі різко зросла кількість заходів для збірних. Таким чином, національні команди стали проводити більше 100 міжнародних товариських матчів на рік (скажімо, у спортивному сезоні 2012/13 було зіграно 105 міжнародних матчів та ще 15 — на рівні місцевих клубів).

ФРАНЦІЯ

Перша європейська футбольна асоціація, яка почала масштабні реформи/зміни. Як виявилось — глобальні та глибокі.

По-перше, вони розпочали тренд підготовки футболістів в клубах, як обов’язкова вимога до клубів.

Перший «centre de formation» був створений в Sochaux в 1974. Клуби не поспішали відкривати центри підготовки. У відповідь були посилені вимоги до них. У разі відсутності центрів клуб міг бути позбавлений статусу професіонального. До кінця 90-х років місцева влада брала участь у фінансуванні «centre de formation».

По-друге. Поява посади технічного директора — 1970.

В 1977 році з’являється «l'Union nationale des entraîneurs et cadres techniques du football français» / Національний союз тренерів та технічних керівників французького футболу.

У 1977 з’являється книга «Le Guide pratique du football» / Практичне керівництво футболом.

По-третє. Інститут футболу

В 1970 Федерація футболу Франції розглянула питання створення «École supérieure de football» / «Вищої футбольної школи». L'Institut national du football de Vichy / Національний інституту футболу в Віші відкрив свої двері 6 листопаду 1972 року.

У 1990 році за ініціативою тодішнього технічного директора ФФФ Жерара Ул’є (Gérard Houllier) на базі інституту був започаткован «centre de préformation» / «центр попередньої підготовки» для юнаків віком від 13 до 16 років. До цього в інституті працювали з футболістами у віці від 16 до 19 років.

У 2010 році тривалість навчання зменшена з трьох років до двох.

Згодом, у 1995, за прикладом центру в Клерфонтені з’явиться centres de préformation у de Liévin та Castelmaurou, а потім в 1997 у l'IFR Châteauroux. За цими трьома з’являться ще 14 регіональних центрів «espoirs régionaux suivront».

За цим усім стоїть фігура лідера — Жоржа Булона. А вся піраміда стоїть на регіональних спортивних центрах країни, які вперше були започатковані в 1941 році.

Більш детально про «Операцію Булонь» читати ось тут: https://tinyurl.com/bdzxz5tc.

Німеччина, в принципі, наслідувала шлях Франції, але йшла своїм шляхом.

Футбольні академії клубів. Регіональні центри. Елітні футбольні школи. Програма підтримки талантів. «Довгий шлях до успіху: навчальна концепція DFB»

За цим стоять фігури Матіаса Заммера та Олівера Бірхоффа й низки не дуже відомих менеджерів.

Італія зробила наголос на розвитку молодших збірних команд. Як наслідок — сильнішим став інститут національних збірних команд в цілому.

Франція була взагалі першою футбольною асоціацією, яка почала глобальний проект розвитку системи підготовки резерву в національному масштабі, який призвів до успіху національного інституту збірних команд.

В якості підсумків.

Реформи можуть бути, поступовими, багатовекторними, як у випадку Німеччини, сконцентрованими на інституті збірних, як в Італії, або революційними як у випадку із французами, які взагалі почали розвивати спортивний молодіжний проект за часів окупації під час другої світової війни, але вони — реформи — потребують ініціативи, стратегії, знань та відповідного бюджету. Й сміливості дивитися у майбутнє та використовувати кризу для розвитку.

Першоджерело.