Не повірите

Чи то в мене чуйка така, чи може це наслідок грунтовного аналізу і досвіду...

Але Рубін відправляється в ЛЄ.

Не треба бігти і ставити свою квартиру на прохід Динамо, але тим не менше далі Рубін не піде ніяк. Рубіну відверто не пощастило.

Так, ми давно не бачили Динамо, яке б ніщило все живе особливо не роздивляючися хто суперник (а може Динамо ніколи так і не грало). Останнім часом Динамо грає більше під настрій. От є настрій - рвуть і розривають, а нема настрою, меланхолійно катають м'ячика. Рубін в Казані чекатиме на обізлене Динамо.

Рубін забив два голи в Києві, просидівши обидва тайми на своїй половині. В Казані вони спробують провернути те саме. І, можливо, воно б їм вдалося, якби не психологічний фактор. Коли вони пропустять перший гол, призрак Рапіда нависне над стадіоном. Після цього, вони пропустять другий гол і втратять впевненість в своїх силах. Атакувати ж вони не вміють...

Таки не треба забувати і про оцінку суперника. Хто коли-небудь більш менш серйозно грав у футбол знає: можна на морально-вольових та фарті обіграти і значно сильнішого суперника, але повторити такий подвиг майже нереально. Рубін принципово стрибнув вище голови. І усі це розуміють.

Бо Динамо вже не те що було ще три-чотири роки тому, з постійною тренерською чехардою та невизначеним складом. Динамо вже має кістяк. Динамо (і це можна впевнено констатувати) підсилилося двома гарними гравцями. Динамо набирає хід і невдачі лише розпалюють жагу до перемог. 

І не треба забувати. Не треба забувати. Що усі. Абсолютно усі досягнення Динамо завжди були пов'язані з тренером. Тренером, який ставав своїм. Тренером, якого усі любили і в якого усі вірили. Останнім таким тренером був Лобановський. Але чи хтось буде сперечатися, що нарешті ми знову отримали свого тренера?

Рубін - гарна, дисциплінована команда. Але Рубіну просто не пощастило. Рубін нарвався на великий клуб, що піднімається з колін.